Морфометрична характеристика слизової оболонки порожнини рота і зміна показників гуморального імунітету при впливі різних типів запальної реакції за умови експериментального гастродуоденіту

Анотація

Вступ. Слизова оболонка порожнини рота є чутливим індикатором оцінки патологічних процесів шлунково-кишкового тракту, що зумовлено відмінністю її від інших слизових оболонок за морфологічними ознаками. При захворюванні органів травлення, залежно від глибини ураження того чи іншого органа, розвиваються морфологічні зміни слизової оболонки всіх відділів порожнини рота та зміни імунологічних показників у крові тварин.

Мета дослідження – вивчити та оцінити зміни морфометричних параметрів слизової оболонки порожнини рота щічної ділянки і зміни показників гуморального імунітету при впливі різних типів запальної реакції за умови експериментального гастродуоденіту.

Методи дослідження. Експеримент виконано на 84 щурах-самцях масою 180–200 г. В усіх тварин протягом 7-ми днів моделювали гострий гастродуоденіт. Гіпоергічний тип запальної реакції моделювали шляхом внутрішньом’язового введення алкілуючого цитостатика циклофосфану, гіперергічний – шляхом внутрішньом’язового введення пірогеналу. Нормоергічний тип запальної реакції розвивався в щурів з експериментальним гастродуоденітом без додаткового введення будь-яких речовин. Для проведення дослідження тварин було поділено на чотири групи. Щурів виводили з експерименту шляхом швидкої декапітації під тіопентал-натрієвим наркозом. Анатомічне препарування щічної ділянки рота і морфометричні вимірювання здійснювали за методикою Г. Г. Автанділова. При морфометричному дослідженні вимірювали товщину слизової оболонки, епітеліального шару, власної пластинки, базальної мембрани, питому вагу пошкоджених епітеліоцитів остеоподібного шару, відносний об’єм капілярів. Використовуючи напівавтоматичний біохімічний аналізатор “Humalyzer 2000”, у сироватці крові тварин визначали рівень концентрації Ig А, М, G. Обробку результатів виконано у відділі системних статистичних досліджень Тернопільського державного медичного університету імені І. Я. Горбачевського в програмному пакеті Statsoft STATISTIСA.

Результати й обговорення. На основі отриманих морфометричних даних вивчено та встановлено зміни слизової оболонки порожнини рота. Причиною зменшення товщини слизової оболонки щоки було значне стоншення епітеліального шару, що можна пояснити дистрофічними змінами різної інтенсивності. Водночас інші структурні компоненти слизової оболонки порожнини рота щічної ділянки, а саме базальна мембрана та власна пластинка, навпаки, потовщувалися. Максимально виражені дистрофічні зміни епітелію слизової оболонки щоки при мікроскопії було виявлено у тварин з гіперергічним типом запальної реакції. Важливим індикатором процесів альтерації у слизовій оболонці порожнини рота є питома вага пошкоджених епітеліоцитів, яка на 10-ту добу дослідження за показниками була збільшена відносно контролю в перелічених групах. Суттєву роль у патогенезі змін слизової оболонки порожнини рота щічної ділянки при змодельованому гастродуоденіті на фоні різних типів запальної реакції відіграло порушення кровообігу. При морфометричному дослідженні це проявилося інтенсифікацією величини відносного об’єму капілярів. У білих щурів-самців з гіпер-, нормо- та гіпоергічним типами запальної реакції морфометричні зміни щічної ділянки узгоджувалися з імунологічними показниками. Було встановлено, що рівні Ig А, М, G були вищими відносно контролю в усіх досліджуваних групах тварин. Отримані результати свідчать про те, що зміни морфометричних та імунологічних показників залежать від типу запальної реакції та супутнього захворювання.

Висновки. Зміни морфометричних даних супроводжувалися зменшенням товщини слизової оболонки й епітеліального шару, збільшенням товщини власної пластинки, базальної мембрани, питомої ваги пошкоджених епітеліоцитів остеоподібного шару та відносного об’єму капілярів упродовж 10-ти діб експерименту незалежно від типу запальної реакції, зміни гуморального імунітету – зростанням рівнів Ig А, М і G відносно контролю впродовж 10-ти діб. Найбільш значні зміни було виявлено у тварин з гіперергічним типом запальної реакції, найменші – з гіпоергічним, у щурів з нормоергічним типом зміни займали проміжне місце.