ЗРОСТАННЯ Са2+,Mg2+-АТФазної АКТИВНОСТІ КЛІТИН ЯК ОДИН ІЗ МЕХАНІЗМІВ АНТИПРОЛІФЕРАТИВНОЇ ДІЇ МІТОМІЦИНУ С ПРИ ЛІКУВАННІ СТРИКТУРИ УРЕТРИ

Анотація

Вступ. У клініці антипроліферативну активність мітоміцину С використовують для запобігання утворенню рубців у тканинах, оскільки рубцеві зміни є одним з ускладнень при оперативних втручаннях. В урології досить часто трапляються стриктури уретри, це, зокрема, пов’язано з катетеризацією, трансуретальною хірургією, інфекцією сечовивідних шляхів і травмами. Рецидиви після невдалої уретропластики становлять 18–40 %.

Мета дослідження – вивчити вплив мітоміцину С на Са²⁺,Mg²⁺-АТФазну активність плазматичної мембрани та ендоплазматичного ретикулума лімфоцитів периферичної крові.

Методи дослідження. Дослідження проводили на лімфоцитах периферичної крові практично здорових чоловіків, оскільки лімфоцити вважають “метаболічним дзеркалом” організму і вони оперативно реагують на всі зовнішні та внутрішні впливи. Визначали загальну Са²⁺,Mg²⁺-АТФазну активність лімфоцитів крові при 37 °С в інкубаційному середовищі такого складу (мМ): 150 KCl; 0,05 CaCl₂; 5 МgCl₂; 5 АТФ; 1 NaN₃ (інгібітор мітохондріальної АТФази); 1 оуабаїн (інгібітор Nа⁺,К⁺-АТФази); 20 Hepes-Трис-буфер (рН=7,4). Для розділення загальної Ca²⁺,Mg²⁺-АТФазної активності на компоненти, такі, як тапсигаргінонечутлива Ca²⁺,Mg²⁺-АТФаза плазматичної мембрани (ПМ) і тапсигаргіночутлива Ca²⁺,Mg²⁺-АТФаза ендоплазматичного ретикулума (ЕПР), до стандартного Ca²⁺- та Mg²⁺-вмісного середовища інкубації додавали інгібітор Ca²⁺,Mg²⁺-АТФази ЕПР – тапсигаргін (0,1 мкМ).

Результати й обговорення. При дії різних концентрацій мітоміцину С величина Ca²⁺,Mg²⁺-АТФазної активності ПМ дозозалежно зростала і найвищою була при концентрації 10^-3 М – (3,98±0,42) мкмоль Р_і /хв на 1 мг протеїну (р<0,05), тобто в 1,36 раза. Тапсигаргіночутлива компонента Ca²⁺,Mg²⁺-АТФази лімфоцитів у контролі становила (2,19±0,27) мкмоль Р_і /хв на 1 мг протеїну, а зі збільшенням концентрації мітоміцину C у середовищі інкубації вона зросла до (2,97±0,29) мкмоль Р_і /хв на 1 мг протеїну (р<0,05), тобто в 1,35 раза. Початкова максимальна швидкість гідролізу АТФ Ca²⁺,Mg²⁺-АТФазами ПМ та ЕПР лімфоцитів при дії 10^-3 М мітоміцину С збільшилася в 1,3 раза.

Висновки. Зростання Сa²⁺,Mg²⁺-ATФазної активності плазматичної мембрани й ендоплазматичного ретикулума при дії мітоміцину С свідчить про те, що він може запобігати перевантаженню цитозолю іонами кальцію і, таким чином, інгібувати проліферативні процеси та утворення стриктур. Активність Сa²⁺,Mg²⁺-ATФаз ПМ та ЕПР лімфоцитів крові підвищується за рахунок збільшення числа обертів ензиму, але не через зростання афінності до субстрату.