ДИНАМІКА ІНТЕРЛЕЙКІНІВ У ХВОРИХ НА ЛАЙМ-БОРЕЛІОЗ

Анотація

Вступ. Лайм-бореліоз (ЛБ) – трансмісивний природно-осередковий бактеріоз, спричинений патогенними бореліями, передається кліщами роду Ixodes, характеризується поліморфізмом клінічної симптоматики. Фактори вірулентності В. burgdorferi – поверхневі Osp-білки активують макрофаги, дендритні клітини, Т- і В-лімфоцити, що виділяють такі особливі речовини білкової природи, як цитокіни. Останні виконують медіаторну функцію, передаючи сигнали між клітинами, що взаємодіють. Вивчення динаміки активності прозапальних і протизапальних цитокінів дозволяє з’ясувати нові ланки імунопатогенезу борелійної інфекції.

Мета дослідження – з’ясувати динаміку прозапальних цитокінів ІЛ-1β, ФНП-α, ІЛ-6 і протизапального ІЛ-10 у сироватці крові пацієнтів з еритемною формою Лайм-бореліозу залежно від перебігу хвороби.

Методи дослідження. Спостерігали 83 особи віком від 18 до 70 років з еритемною формою Лайм-бореліозу. Чоловіків було 35 (42,2 %), жінок – 48 (57,8 %). Середній вік обстежених становив (42,65±13,91) року. Пацієнтів поділили на три групи: 1-шу становили 38 (45,7 %) осіб з гострим перебігом ЛБ (до 3-х місяців); 2-гу – 32 (38,6 %) пацієнти з підгострим перебігом (від 3-х до 6-ти місяців); 3-тю – 13 (15,7 %) хворих із хронічним перебігом недуги (понад 6 місяців). Антитіла до B. burgdorferi s. l. Ig M та/або Ig G визначали методом ІФА, рівень цитокінів (ФНП-α, ІЛ-1β, ІЛ-6 та ІЛ-10) у сироватці крові пацієнтів – методом ІФА із застосуванням тест-систем виробництва ЗАТ “Вектор-Бест”.

Результати й обговорення. При гострому перебігу ЛБ у сироватці крові хворих зростав вміст прозапальних ІЛ-1β, ФНП-α та ІЛ-6 порівняно з контрольною групою (р˂0,005), збільшувався вміст протизапального ІЛ-10 щодо рівня у здорових осіб (р˂0,005). При підгострому перебігу ЛБ вміст прозапального ІЛ-1β не змінювався, а концентрація ФНП-α була вищою, ніж при гострому перебігу недуги (р<0,05), і в контрольній групі (р<0,005). Рівень протизапального ІЛ-10 у цих осіб був нижчим, ніж у пацієнтів з гострим перебігом ЛБ (р>0,05), проте значно вищим за показник у здорових людей (р<0,005). В осіб, в яких кільцеподібна мігруюча еритема визначалася через 6 місяців і більше, вміст ІЛ-1β не зростав, рівень ФНП-α був дещо вищим, ніж у пацієнтів з гострим перебігом недуги (р>0,05), а концентрація ІЛ-6 виявилась значно вищою щодо осіб з підгострим перебігом недуги, суттєво не відрізняючись від показника у хворих з гострим ЛБ.

Висновки. Кожний п’ятий пацієнт з кільцеподібною мігруючою еритемою не зміг вказати на укус кліща. Збільшений рівень ІЛ-10 у сироватці крові пацієнтів з ЛБ на тлі високого вмісту прозапальних цитокінів може свідчити про відсутність передумов для переходу інфекційного процесу в стадію обмеження запалення даної інфекції і бути, ймовірно, показанням до негайного призначення етіотропного лікування або заміни одного антибіотика іншим.