ВИВЧЕННЯ ВАЛІДАЦІЙНОГО ПАРАМЕТРА “ЛІНІЙНІСТЬ/КАЛІБРУВАЛЬНА МОДЕЛЬ” АНАЛІТИЧНОЇ МЕТОДИКИ КІЛЬКІСНОГО ВИЗНАЧЕННЯ УРОКАРБУ В ПЛАЗМІ КРОВІ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ФАРМАКОКІНЕТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
DOI:
https://doi.org/10.11603/mcch.2410-681X.2019.v.i2.10299Ключові слова:
урокарб, валідація, валідаційний параметр “лінійність/калібрувальна модель”, фармакокінетикаАнотація
Вступ. Аналіз публікацій у провідних світових хіміко-аналітичних та фармацевтичних журналах дозволяє зробити висновок про пріоритетний інтерес дослідників до валідації біоаналітичних методик, на що вказує постійне вивчення валідаційних параметрів, у тому числі параметра “лінійність/калібрувальна модель”. Таким чином, набувають актуальності питання, пов’язані з визначенням валідаційного параметра “лінійність/калібрувальна модель”, який використовують під час доклінічних фармакологічних досліджень лікарських засобів та розробки стандартизованих підходів до проведення таких валідаційних робіт для оригінальних субстанцій.
Мета дослідження – провести експериментальне вивчення валідаційного параметра “лінійність/калібрувальна модель” аналітичної методики кількісного визначення урокарбу в плазмі крові для виконання фармакокінетичних досліджень.
Методи дослідження. Біоаналітична методика визначення урокарбу ґрунтується на ВЕРХ/МС/МС аналізі аналітів у досліджуваних розчинах, отриманих із зразків плазми після попереднього осадження білків. Проби хроматографують із використанням хроматографічної колонки Discovery C18, 50×2,1 мм, з розміром часток 5 мкм та градієнтного елюювання.
Результати й обговорення. Придатність біоаналітичної методики була підтверджена валідаційними характеристиками, які висувають до біоаналітичних методик. У цій роботі описано валідаційний параметр “лінійність/калібрувальна модель”. Розроблено електронні протоколи з використанням Microsoft Exсel, в яких передбачено поля для введення даних. При побудові калібрувальної кривої необхідно виконати такі умови: для нижньої межі кількісного визначення відхилення від номінальної концентрації повинно бути не більшим ±20 %, для калібрувальних розчинів з концентраціями, вищими, ніж нижня межа кількісного визначення, – не більшим ±15 %. Доведено лінійну залежність між концентрацією та площею хроматографічних піків урокарбу в діапазоні концентрацій 1–100 нг/мл. Рівняння регресії – y=0,00365x+0,000177, коефіцієнт кореляції – r2 0,9993.
Висновки. Проведено експериментальне вивчення валідаційного параметра “лінійність/калібрувальна модель” аналітичної методики кількісного визначення урокарбу в плазмі крові для виконання фармакокінетичних досліджень. Висновок щодо розробленої методики стосовно валідаційного параметра “лінійність/калібрувальна модель” – коректна.
Посилання
(1995). ICH Harmonised Tripartite Guideline. Validation of Analytical Procedures: Text and Methodology Q2 (R1). Geneva: ICH, 1995. 13 p.
Grizodub A. I. (2011). Standartizovanye protsedury validatsii metodik kontrolya kachestva lekarstvennykh sredstv. Analiticheskaya khimiya v sozdanii, standartizatsii i kontrole kachestva lekarstvennykh sredstv: v 3 t. [Standardized procedures for the validation of quality control methods for medical produkts. Analytical chemistry in the creation, standardization and quality control of medicines]. Georgiyevskiy, V.P. (Ed.). Kharkov: NTMT [in Russian].
(2001). Guidance for Industry: Bioanalytical Method Validation. U.S. Department of Health and Human Services, Food and Drug Administration (FDA), Center for Drug Evolution and Research (CDER), Center for Veterinary Medicines (CVM). Washington, DC: U.S. Government Printing Office.
Guideline on bioanalytical method validation. European Medicines Agency (EMEA/CHMP/EWP/ 192217/2009). 2011. Retrieved from: http://www.ema.europa.eu/docs/en_GB/document_library/Scientific_guideline/2011/08/WC500109686.pdf.
(2013). Validatsiya bioanaliticheskogo metoda: metod. rekomendatsii [Validation of the bioanalytical method: method. recommendations]. Kiev: State Expert Center [in Russian].
Braggio, S., Barnaby, R.J., Grosi, P., Cugola, M. (1996). A strategy for validation of bioanalytical methods. Journal of Pharmaceutical and Biomedical Analysis, 14 (4), 375-388. DOI: https://doi.org/10.1016/0731-7085(95)01644-9
Singh, U.K., Pandey, P., & Keshri, P.K. (2000). Bioanlytical method development and validation. Biorg. Chem., 2, 34-45.
Causon, R. (1997). Validation of chromatographic methods in biomedical analysis viewpoint and discussion. J. Chromatogr. B., 689 (1), 175-180. DOI: https://doi.org/10.1016/S0378-4347(96)00297-6
Sharma, A., & Rathore, S. (2012). Bioanalytical method development and validation of drugs in biological fluid. Int. J. of Pharm & Research Sci., 1 (4), 216-226.
James, C.A., Breda, M. & Frigerio, E. (2004). Bioanalytical method validation: a risk-based approach. Journal of Pharmaceutical and Biomedical Analysis, 35 (4), 887-889. DOI: https://doi.org/10.1016/j.jpba.2004.02.028
Murugan, S., Pravallika, N., Sirisha, P., & Chandrakala, K. (2013). Bioanalytical method development and validation by using LC-MS/MS. Journal of Chemical and Pharmaceutical Sciences, 6 (1), 41-45.
Drapak, I. (2019). Syntez, doslidzennia diuretychnoi aktyvnosti ta QSAR-analiz N-(1,3,4-tiadiazol-2-il) zamishchenykh amidiv kyslot alkankarbonovoho riadu [Synthesis, study of diuretic activity and QSAR analysis of N-(1,3,4-thiadiazol-2-yl) substituted amides of acids of the alkanecarboxylic acid series]. Farmatsevtychnyi zhurnal – Pharmaceutical Journal, 2, 55-65 [in Ukrainian].
