СТАН ТА ОСОБЛИВОСТІ РЕПРОДУКТИВНОЇ ФУНКЦІЇ У ПАЦІЄНТОК ПІСЛЯ КОНСЕРВАТИВНОЇ МІОМЕКТОМІЇ
DOI:
https://doi.org/10.11603/24116-4944.2026.1.16122Ключові слова:
лейоміома матки, консервативна міомектомія, репродуктивна функція, рубець на матці, лапароскопічні втручання, пологи з рубцем на матці, відновлення міометрія, неспроможність рубця на матціАнотація
Мета дослідження – провести аналіз стану та особливостей репродуктивної функції пацієнток після консервативної міомектомії.
Матеріали та методи. Дослідження проводили на базі КНП СОР «Обласний клінічний перинатальний центр» протягом 2020–2025 рр. Було обстежено 120 жінок репродуктивного віку з лейоміомою матки. Середній вік обстежених становив (33,7±5,7) року. Програма обстеження охоплювала клінічні спостереження, лабораторні та інструментальні методи діагностики, морфологічне дослідження операційного матеріалу та статистичну обробку отриманих результатів.
Результати дослідження та їх обговорення. Ретроспективний аналіз довів, що основними показаннями до хірургічного лікування лейоміоми були: порушення менструального циклу (41,7 %), больовий синдром (26,7 %), порушення генеративної функції (23,3 %), залізодефіцитна анемія (18,3 %) та дизуричні розлади (2,5 %). Видалення понад трьох вузлів проведено у 15,0 % випадків, при цьому у 8,3 % кількість вузлів перевищувала п’ять. Розтин порожнини матки під час операції мав місце у 15,0 % пацієнток, однак лише у 5,0 % це було пов’язано із субмукозною локалізацією вузла. Вагітність після міомектомії настала у 19,2 % жінок, з них у 13,3 % – у пацієнток із безпліддям в анамнезі. У 4,2 % випадків вагітність завершилася мимовільним викиднем у термін 8–12 тижнів. Вагітність завершилася пологами у 15,0 % жінок: шляхом кесаревого розтину – у 9,2 %, через природні пологові шляхи – у 5,8 %. Рецидив лейоміоми після консервативної міомектомії упродовж п’яти років спостереження було діагностовано у 14,2 % пацієнток, найчастіше через 1–2 роки після операції. Зв’язку між кількістю або розмірами видалених вузлів та ризиком рецидиву не встановлено.
Висновки. Отримані результати свідчать про сприятливий вплив консервативної міомектомії на відновлення та нормалізацію репродуктивної функції у жінок із лейоміомою матки. Хірургічне втручання сприяло усуненню основних клінічних скарг у більшості пацієнток. Водночас істотного впливу операції на загальний рівень гінекологічної захворюваності виявлено не було, а частота рецидивів залишалася відносно низькою.
Посилання
1. Styer, A. K., & Rueda, B. R. (2016). The epidemiology and genetics of uterine leiomyoma. Best Practice & Research Clinical Obstetrics & Gynaecology, 34, 3–12. https://doi.org/10.1016/j.bpobgyn.2015.11.018
2. Terry, K. L., De Vivo, I., Hankinson, S. E., & Missmer, S. A. (2010). Reproductive characteristics and risk of uterine leiomyomata. Fertility and Sterility, 94(7), 2703–2707. https://doi.org/10.1016/j.fertnstert.2010.04.065
3. El-Balat, A., De Wilde, R. L., Schmeil, I., Tahmasbi-Rad, M., Bogdanyova, S., & Fathi, A. (2018). Modern myoma treatment in the last 20 years: A review of the literature. BioMed Research International, 2018, 4593875. https://doi.org/10.1155/2018/4593875
4. Laughlin, S. K., & Stewart, E. A. (2011). Uterine leiomyomas: individualizing the approach to a heterogeneous condition. Obstetrics and gynecology, 117(2 Pt 1), 396–403. https://doi.org/10.1097/AOG.0b013e31820780e3
5. Downes, E., Sikirica, V., Gilabert-Estellés, J., Bolge, S. C., Dodd, S. L., Maroulis, C., & Subramanian, D. (2010). The burden of uterine fibroids in five European countries. European Journal of Obstetrics & Gynecology and Reproductive Biology, 152(1), 96–102. https://doi.org/10.1016/j.ejogrb.2010.05.012
6. Donnez, J., & Dolmans, M. M. (2016). Uterine fibroid management: From the present to the future. Human Reproduction Update, 22(6), 665–686. https://doi.org/10.1093/humupd/dmw023
7. Okolo, S. (2008). Incidence, aetiology and epidemiology of uterine fibroids. Best Practice & Research Clinical Obstetrics & Gynaecology, 22(4), 571–588. https://doi.org/10.1016/j.bpobgyn.2008.04.002
8. Lisiecki, M., Paszkowski, M., & Woźniak, S. (2017). Fertility impairment associated with uterine fibroids – A review of literature. Przegląd Menopauzalny (Menopause Review), 16(4), 137–140. https://doi.org/10.5114/pm.2017.72759
9. Baird, D. D., Harmon, Q. E., Upson, K., Moore, K. R., Barker-Cummings, C., Baker, S., & Cooper, T. (2015). A prospective, ultrasound-based study to evaluate risk factors for uterine fibroid incidence and growth: Methods and results of recruitment. Journal of Women's Health, 24(11), 907–915. https://doi.org/10.1089/jwh.2015.5248
10. Stewart, E. A., Cookson, C. L., Gandolfo, R. A., & Schulze-Rath, R. (2017). Epidemiology of uterine fibroids: A systematic review. BJOG: An International Journal of Obstetrics & Gynaecology, 124(10), 1501–1512. https://doi.org/10.1111/1471-0528.14640
11. Choi, E. J., Cho, S. B., Lee, S. R., Lim, Y. M., Jeong, K., Moon, H. S., & Chung, H. (2017). Comorbidity of gynecological and non-gynecological diseases with adenomyosis and endometriosis. Obstetrics & Gynecology Science, 60(6), 579–586. https://doi.org/10.5468/ogs.2017.60.6.579
12. Cha, P. C., Takahashi, A., Hosono, N., Low, S. K., Kamatani, N., & Nakamura, Y. (2011). A genome-wide association study identifies three loci associated with susceptibility to uterine fibroids. Nature Genetics, 43(5), 447–450. https://doi.org/10.1038/ng.805
13. Baschinsky, D. Y., Isa, A., & Niemann, T. H. (2000). Leiomyomatosis of the uterus: A case report with clonality analysis. Human Pathology, 31(11), 1430–1432. https://doi.org/10.1053/hupa.2000.19289
14. Lin, C. Y., Wang, C. M., Chen, M. L., & Hwang, B. F. (2019). The effects of exposure to air pollution on the development of uterine fibroids. International Journal of Hygiene and Environmental Health, 222(3), 549–555. https://doi.org/10.1016/j.ijheh.2019.01.004
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2026 Ірина Нікітіна
Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
