КЛІНІКО-СИНДРОМОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДЕПРЕСИВНИХ РОЗЛАДІВ У ЕМІГРАНТІВ ТА РЕЕМІГРАНТІВ

Анотація

РЕЗЮМЕ. Проведене клінічне обстеження 196 емігрантів, 191 реемігрантів у порівнянні з 198 неемігрантами, хворими
на різні форми депресивних розладів, встановило більшу ураженість емігрантів та реемігрантів проявами депресі.
При цьому у реемігрантів значуще частіше виявлялися прояви ізольовано депресі , а також апаті , а с те н і,
психосоматичних проявів та суцидальних тенденцій. В якості провідного типу афекту у реемігрантів найчастіше
виявляється тоскний та апатичний. Натомість, емігрантам більшою мірою притаманні атипові форми депресій,
насамперед, тривожно-депресивні. Пояснення цих закономірностей можливе з урахуванням ді об ’єктивних соціально-
психологічних факторів:у реемігрантів найбільш виражені фрустраційні тенденці, пов’язані з усвідомленням невдалого
досвіду перебування за кордоном і необхідності адаптаці до реалій сучасного укра нського суспільства з гіршими
соціально-економічними та суспільно-політичними умовами, що призводить до більшо виразності апатичних та
ізольованих депресивних проявів. Натомість, у емігрантів мобілізуючим фактором є усвідомлення необхідності
повернення за кордон, що водночас асоціюється із тривогою і побоюваннями, пов’язаними із стресогенною ситуацію,
ускладненою депресивним розладом, що певною мірою трансформує клінічну картину депресивних розладів у
емігрантів, зокрема, щодо ангедоністичних проявів, суцидальних тенденцій та когнітивних порушень. У цілому емігрантам
та реемігрантам притаманні різноманітні й складні зміни у афективній сфері, що потребує внесення відповідних
коректив у лікувально-діагностичні та лікувально-профілактичні підходи при депресивних розладах.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: емігранти, реемігранти, депресивні розлади.
Вступ. Проблема еміграці та рееміграці в
Укра ні є однією з найактуальніших державних та
суспільних проблем. За оцінками експертів,
чисельність укра нських мігрантів складає близько
6,5-7 млн осіб (близько 15 % постійного населення),
і має стійку тенденцію до зростання [1, 2].
Рееміграція в Укра ну становить самостійну соціальну,
медико-психологічну та психіатричну проблему.
Значний обсяг зворотного руху емігрантів є
джерелом психологічних та психіатричних проблем,
пов’язаних з необхідністю реадаптаці та
пристосування до умов життя у суспільстві, яке
етнокультурально та за рівнем життя відрізняється
від суспільства кра ни-реципієнта, і яке зазнало
певних змін за час відсутності емігранта.
Однак, незважаючи на вагому клінічну та соціальну
значущість проблеми депресивних розладів
у емігрантів та реемігрантів в Укра ні, практично
відсутні комплексні наукові дослідження, що спрямовані
на вивчення різних форм депресій у
емігрантів та реемігрантів.
Відповідно до сучасних наукових поглядів,
міграція розглядається як важливий фактор, що
впливає на стан психічного здоров’я населення:
він провокує трансформацію особистісного реагування
та дезадаптацію особистості, а також розглядається
як фактор, що провокує маніфестацію або
екзацербацію ендогенних психічних захворювань
[З, 4, 5 ]. Контингент мігрантів відрізняється певними
змінами у психоемоційній сфері: емоційною нестійкістю,
тривожністю, соціальною інтроверсією,
конформністю на поведінковому рівні, підозрілістю,
слабкою інтеграцією особистісних рис у вигляді
емотивності та фрустрованості