ІНТЕРНАТУРА З ПЕДІАТРІЇ ЯК КЛЮЧОВИЙ ЕТАП ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ ЛІКАРЯ-ПЕДІАТРА: УКРАЇНСЬКИЙ ТА МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД

Анотація

У статті проаналізовано інтернатуру з педіатрії як ключовий етап післядипломної медичної освіти та професійного становлення лікаря-педіатра. Розглянуто роль інтернатури у формуванні клінічного мислення, професійних компетентностей, комунікативних навичок і готовності до самостійної лікарської діяльності в умовах реальної клінічної практики. Особливу увагу приділено сучасним підходам компетентнісно орієнтованої медичної освіти (Competency-Based Medical Education) та концепції entrustable professional activities (EPAs) як інструментам оцінювання поступового зростання автономії лікаря-інтерна, а також їх значенню для підвищення якості клінічної підготовки. На основі аналізу сучасних наукових джерел здійснено порівняння особливостей підготовки лікарів-педіатрів в Україні та за кордоном, зокрема у США та країнах Європи, з урахуванням тривалості навчання, структури освітніх програм, ролі клінічної супервізії, а також підходів до об’єктивного оцінювання професійного прогресу інтернів. Визначено сильні сторони української моделі інтернатури, серед яких раннє залучення до клінічної практики, значний обсяг практичної роботи та безпосередній контакт із пацієнтами різного віку, що сприяє формуванню практично орієнтованих навичок. Разом із тим окреслено проблемні аспекти, пов’язані з нерівномірністю впровадження компетентнісного підходу, обмеженістю стандартизованих інструментів оцінювання та недостатньою формалізацією системи зворотного зв’язку між наставниками й інтернами. Обґрунтовано доцільність інтеграції національного досвіду з кращими міжнародними освітніми практиками, зокрема посилення ролі наставництва, впровадження прозорих критеріїв оцінювання та розвитку культури регулярного конструктивного фідбеку, що сприятиме підвищенню якості підготовки лікарів-педіатрів і безпеки педіатричної допомоги.