РОЛЬ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ У ВИКЛАДАННІ КЛІНІЧНИХ ДИСЦИПЛІН: ДОСВІД КАФЕДРИ СІМЕЙНОЇ МЕДИЦИНИ, ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ ТА ПОЛІКЛІНІЧНОЇ ТЕРАПІЇ ОДЕСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО МЕДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
DOI:
https://doi.org/10.11603/m.2414-5998.2026.2.16441Ключові слова:
емоційний інтелект; медична освіта; клінічні дисципліни; комунікативні навички; емпатія; саморегуляція; професійна підготовка лікарів; освітній процесАнотація
У сучасній медичній освіті дедалі більшої актуальності набуває формування не лише клінічних знань і практичних навичок, але й розвитку емоційних компетентностей майбутніх лікарів. Емоційний інтелект розглядається як важливий чинник ефективної комунікації, професійної взаємодії, формування довіри та забезпечення пацієнт-орієнтованого підходу. Особлива роль у розвитку цих якостей належить викладачам клінічних дисциплін, які створюють емоційний клімат навчального середовища та виступають моделлю професійної поведінки для студентів.
Метою дослідження було визначити вплив системного впровадження елементів розвитку емоційного інтелекту в освітній процес студентів старших курсів на якість засвоєння клінічних дисциплін, рівень психологічного комфорту під час занять та формування комунікативних і регуляторних навичок.
Дослідження проведено на кафедрі сімейної медицини, загальної практики та поліклінічної терапії Одеський національний медичний університет серед студентів шостого курсу під час вивчення дисципліни «Загальна практика (сімейна медицина)». У дослідженні взяли участь 75 здобувачів освіти, яких розподілили на групу традиційного навчання та групу з інтеграцією методів розвитку емоційного інтелекту. До інтервенції входили рольові ігри, моделювання клінічних ситуацій, мотиваційне консультування та структурована рефлексія наприкінці кожного заняття.
Оцінювання ефективності здійснювалося шляхом порівняльного аналізу викладацьких спостережень та результатів анонімного анкетування студентів. Встановлено підвищення рівня залученості до навчального процесу, покращення командної взаємодії, розвитку навичок емпатичного слухання та емоційної саморегуляції. Студенти групи з інтеграцією ЕІ частіше відзначали високий рівень психологічного комфорту та задоволеності навчанням.
Отримані результати свідчать, що включення елементів розвитку емоційного інтелекту до структури клінічної підготовки сприяє формуванню професійно значущих якостей майбутніх лікарів та може розглядатися як перспективний напрям удосконалення медичної освіти.
Посилання
Abdel-Hadi, S., & Gharaibeh, M. (2023). The role of self-awareness in predicting the level of emotional regulation difficulties among faculty members. Emerging Science Journal, 7, 1274–1293. https://doi.org/10.28991/ESJ-2023-07-04-017 DOI: https://doi.org/10.28991/ESJ-2023-07-04-017
Ampofo, J., Bentum-Micah, G., Xusheng, Q., Sun, B., & Mensah Asumang, R. (2025). Exploring the role of teacher empathy in student mental health outcomes: A comparative SEM approach to understanding the complexities of emotional support in educational settings. Frontiers in Psychology, 16, 1503258. https://doi.org/10.3389/fpsyg.2025.1503258 DOI: https://doi.org/10.3389/fpsyg.2025.1503258
Botey, M., Vaquero-Diego, M., & Sastre, F.J. (2020). Perceived emotional intelligence of university professors based on the nature of the subject taught. Technological Forecasting and Social Change, 161. https://doi.org/10.1016/j.techfore.2020.120292 DOI: https://doi.org/10.1016/j.techfore.2020.120292
Elheet, A. M., Alaqtash, R., Alhayek, A. M., Al-Na'seh, M. H., Albashtawi, Y., Almohtasib, S., Al Rafai, M. E., & Jaber, R. M. (2025). Emotional intelligence among physicians of different specialties in Jordan. Cureus, 17(8), e90897. https://doi.org/10.7759/cureus.90897 DOI: https://doi.org/10.7759/cureus.90897
John, D. Mayer, David, R. Caruso, & Salovey, P. (2016). The Ability Model of Emotional Intelligence: Principles and Updates. Sage Publications, Volume 8, Issue 4. https://doi.org/10.1177/1754073916639667 DOI: https://doi.org/10.1177/1754073916639667
Krupskyi, O., Stasiuk, Y., Hromtseva, O., & Lubenets, N. (2022). The influence of emotional labor of family doctors on their well-being and job satisfaction. European Journal of Management Issues, 30, 215–223. https://doi.org/10.15421/192218 DOI: https://doi.org/10.15421/192218
Monderna, E., & Voinarovska, N. (2019). Promoting personal motivation within professional education. Journal of Educational and Social Research, 9, 1–7. https://doi.org/10.2478/jesr-2019-0007 DOI: https://doi.org/10.2478/jesr-2019-0007
Pashchenko, O., Medvedovska, T., Terkhanova, O., Baidak, A., & Danyliuk, Y. (2024). The impact of emotional intelligence on academic achievement. PrOsvita, 57–70. https://doi.org/10.36074/PrOsvita.issue2.004 DOI: https://doi.org/10.36074/PrOsvita.issue2.004
Webb, N. (2009). The teacher's role in promoting collaborative dialogue in the classroom. British Journal of Educational Psychology, 79, 1–28. https://doi.org/10.1348/000709908X380772 DOI: https://doi.org/10.1348/000709908X380772
Zafar, Q., Nazish, A., Iqbal, J., & Ali, A. (2024). Investigate how self-regulation strategies can enhance student autonomy, motivation, and long-term learning outcomes. Journal of Policy Research, 10, 377–386. https://doi.org/10.61506/02.00356 DOI: https://doi.org/10.61506/02.00356
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License.
