ТРАВМОІНФОРМОВАНА МЕДИЧНА ОСВІТА: СТРУКТУРА ГОТОВНОСТІ ВИКЛАДАЧА ДО РОБОТИ ЗІ СТУДЕНТАМИ-ВЕТЕРАНАМИ

Анотація

Анотація. У статті обґрунтовано та представлено міждисциплінарну модель формування готовності викладачів закладів вищої освіти, зокрема медичних, до академічної взаємодії з ветеранами війни під час здобуття ними освіти. Наголошено на ролі освіти як інструменту психосоціальної реінтеграції ветеранів. Показано, що питання недостатньо вивчено українськими науковцями, незважаючи на його високу актуальність. Водночас питання соціальної реабілітації через навчання та підготовку викладачів до організації такого навчання активно досліджували вчені за кордоном. Показано, що викладачі ЗВО потребують окремої підготовки до академічної взаємодії з ветеранами війни, що містить практичні, семінарські заняття, лекції, самостійну роботу, спостереження, симуляцію практичних ситуацій, тренінгові заняття, а також індивідуальну роботу з психологом з формування такої готовності. Враховуючи психоемоційні особливості демобілізованих студентів, обґрунтовано необхідність включення до структури професійної готовності клініко-психологічного складника, елементів травмоінформованої комунікації, механізмів психопрофілактики та супервізійної підтримки викладача. Визначено компоненти готовності викладачів до академічної взаємодії з ветеранами війни: мотиваційний, когнітивний, організаційно-діяльнісний, емоційно-регулятивний, контрольно-корекційний та особистісний. Описано компоненти та визначено, що за сформованих когнітивного (знання про способи взаємодії з ветеранами), операційно-діяльнісного (навички взаємодії з ветеранами та їх виявлення), контрольно-корекційного (навички самоконтролю та самокорекції) компонентів три потребують втручання психологів: мотиваційний (має бути внутрішня мотивація до взаємодії, відсутність спротиву такій взаємодії), емоційно-регуляційний (середньо виражений емоційний прояв, здатність до емоційного самоконтролю та саморегуляції на високому рівні) та індивідуальний (відсутність внутрішньоособистісного конфлікту, психологічних травм, соціально здорове та свідома позиція у взаємодії). Визначено, що викладачі, які працюватимуть з ветеранами війни, мають пройти курс підготовки за цим напрямом, де за участі педагога-методиста та психолога набудуть необхідних якостей. Стаття підкреслює потребу створити окремі курси підвищення кваліфікації для викладачів, що працюють зі студентами з бойовим досвідом, за участю психологів, методистів та фахівців у сфері медичної та післявоєнної реабілітації.