МЕНТОРСТВО В СИСТЕМІ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ЛІКАРЯ

Анотація

Мета роботи - визначити складові методу навчання і професійного розвитку “Менторство”, що можуть застосовуватися в післядипломній освіті лікаря, та надати практичні рекомендації.

Основна частина. Професійне становлення молодого фахівця є важливим етапом у його соціалізації. Одним із розповсюджених методів розвитку фахових навичок та якостей є менторство. Наставництво в медицині виявилося корисним для особистісного росту, професійного розвитку, формування впевненості в собі та навичок спілкування, отримання задоволення від роботи та планування кар’єри. Існуючі програми післядипломної освіти мають вузьку направленість та не передбачають багатьох сторін підготовки спеціалістів. Метод наставництва, на теперішній час, не має чіткого організаційного, правового та економічного підґрунтя, але багато років, часто стихійно та неформально, використовується в інтернатурі. Післядипломна освіта, на жаль, перестає виконувати соціальну функцію. Для успішного навчання та становлення молодого лікаря необхідні спеціальні ресурси, що дозволять здійснювати психологічний і соціально-педагогічний супровід – тьюторство. На практиці цей напрямок відчуває дефіцит ресурсів і стимулів. У статті проведено аналіз умов до застосування, висвітлено складові, сформульовано основні переваги та недоліки методу наставництва. Наведено досвід застосування методу на клінічній базі. Сформульовано переваги та недоліки методу, дано рекомендації до практичного застосування.

Висновок. Організоване наставництво виведе систему післядипломної освіти на якісно новий рівень, сприятиме швидкій професійній адаптації молодих фахівців та зменшить розрив, що існує нині між вищими навчальними закладами та системою охорони здоров’я.