Патогенетичне використання ксенодермо-трансплантацiї в корекцiї порушень процесiв лiпоперокси-дацiї на тлi тяжкої комбiнованої травми.

Анотація

Характерною особливістю сучасного травматизму є висока питома вага множинних та комбінованих травм, які різняться тяжким перебігом, високою летальністю та інвалідизацією. Суттєву роль у механізмах пошкоджувальної дії ендотоксинів при тяжкій та комбінованій травмі відіграє активація процесів пероксидного окиснення не тільки в гепатоцитах, а й у ниркових клітинах та кардіоміоцитах. Доведено, що модельоване травматичне ураження має виражений негативний вплив на структурно-функціональний стан мембран гепатоцитів, кардіоміоцитів і ниркових клітин, що є наслідком активації процесів ліпопероксидації. Показано, що додаткове нанесення механічної та термічної рани (скальпування та опік 10 % поверхні) поглиблює ураження печінки, нирок та серця, що проявляється ще більшим вмістом початкових (ГПЛ) та проміжних (ТБК-активних) продуктів ПОЛ. Застосування ксенодермопластики з метою тимчасового заміщення травмованої шкіри позитивно впливає на загальний стан організму, сприяє зниженню концентрації ТБК-активних продуктів та ГПЛ, порівняно із застосуванням стерильної пов’язки, зрошеної антисептиком.