π-пластина як найкраща пластина для остеосинтезу ангулярного перелому нижньої щелепи
DOI:
https://doi.org/10.11603/2311-9624.2018.2.8999Ключові слова:
ангулярний перелом нижньої щелепи, напружено-деформований стан, π-пластина, остеосинтез, Ansys Workbench.Анотація
Резюме. Серед переломів нижньої щелепи найчастіше виникає ангулярний перелом. Частота ускладнень після остеосинтезу накісними титановими пластинами відомих конфігурацій залишається досить високою.
Мета дослідження – визначити найоптимальнішу форму титанової пластини із найбільше застосовуваних за допомогою чисельного моделювання, яке враховуватиме направлення та значення сил жувальної мускулатури.
Матеріали і методи. В якості параметрів для визначення оптимальної конфігурації пластини використовували не тільки значення напружень та площу пластини, а й відносне переміщення відламків щелепи. Для отримання тривимірної розрахункової моделі було проведено комп’ютерну томографію, яка експортувалась в програмний комплекс Ansys Workbench.
Результати досліджень та їх обговорення. У результаті досліджень ми проаналізували, що при остеосинтезі ангулярного перелому нижньої щелепи, яку ми розробили π-пластиною, найбільше зміщення уламків один відносно одного складає 0,14 мм, тобто ця пластина забезпечує надійну фіксацію уламків. Найбільше напруження, що виникло в π-пластині, склало 364 МПа. Дане напруження менше від межі текучості, а отже, при усуненні навантаження пластина буде повертатись у своє початкове положення. Необхідно відмітити, що установка пластини в інший бік дає перевищення межі текучості матеріалу.
Висновки. π-пластина, змодельована з урахуванням сили тяги жувальних м’язів, зі зменшеною кількістю металу, забезпечує найбільшу жорсткість та фіксацію уламків нижньої щелепи, що, у свою чергу, повинно поліпшити зростання переломів та зменшити частоту ускладнень після операції остеосинтезу.
Посилання
Vares, Ya.E. & Lunochkina, O.M. (2011). Biodehraduiuchi systemy fiksatsiii u travmatolohiii shchelepno-lytsevoi dilianky: istoriia, suchasnist, perspektyvy [Biodegradable fixation systems in traumatology of the maxillofacial area: history, modernity, perspectives]. Praktychna medytsyna – Practical Medicine, 4, 36-42 [in Ukrainian].
Atik, F., Ataç, M.S., Özkan, A., Kilinç, Y. & Arslan, M. (2016). Biomechanical analysis of titanium fixation plates and screws in mandibular angle fractures. Niger J. Clin. Pract., 19, 386-390.
Chrcanovic, B.R. (2013). Fixation of mandibular angle fractures: In vitro biomechanical assessments and computer-based studies. Oral Maxillofac. Surg., 17, 251-268.
Alkan, A., Çelebi, N., Bora, Ö.B.B. & İnalhttp, S. (2007). Biomechanical comparison of different plating techniques in repair of mandibular angle fractures. Oral Surg. Oral Med. Oral Pathol. Oral Radiol. Endod., 104, 752-775.
Markwardt, J., Pfeifer, G., Eckelt, U. & Reitemeier, B. (2007). Analysis of complications after reconstruction of bone defects involving complete mandibular resection using finite element modelling. Oncol. Res. Treat., 30 (3), 121-126.
Korol, M.D. (2012). Propedevtika ortopedycheskoy stomatologii [Propaedeutics of orthopedic dentistry]. Vynnytsia: Nova Knyha [in Ukrainian].
Chuyko, A., Kalinovskiy, D. & Pogranichnaya, K. (2011). Kompyuternaya tomografiya i biomekhanicheskoe soprovozhdenie v chelyustno-litsevoy khirurgii [Computer tomography and biomechanical support in maxillofacial surgery]. Ortoped. Travmatol. – Orthopedic Traumatology, 3, 29-41 [in Russian].
Bruyaka, V.A., Fokin, V.H. & Kurveva, Ya.V. (2013). Inzhenernyy analiz v Ansys Workbench: Uchebnoe posobye [Engineering analysis in Ansys Workbench: A Tutorial]. Samara: Samara State Technical University [in Ukrainian].
