СТОМАТОЛОГІЧНІ ПРОЯВИ ТЕРАПІЇ СЕМАГЛУТИДОМ: МОНІТОРИНГ КЛІНІКО-ПАТОГЕНЕТИЧНИХ МЕХАНІЗМІВ ПОШКОДЖЕННЯ ЕМАЛІ ТА ТКАНИН ПАРОДОНТА

Анотація

Стрімке зростання популярності семаглутиду (Ozempic) для лікування ожиріння зумовило появу нових клінічних спостережень щодо його специфічного впливу на органи ротової порожнини, відомого як феномен «оземпікових зубів». Популярність агоністів рецепторів глюкагоноподібного пептиду-1 (аГПП-1), зокрема семаглутиду (Ozempic), кардинально змінила підходи до лікування ожиріння та цукрового діабету 2-го типу (ЦД-2). Масштабне збільшення кількості пацієнтів, які проходять тривалі курси терапії, потребує ретельного моніторингу супутніх соматичних ускладнень. Проте, якщо гастроентерологічні розлади вивчені детально, то локальні прояви в ротовій порожнині досі залишаються малодослідженими, що створює потребу в цих наукових даних. Останнім часом у практичній стоматології почав активно фігурувати термін «оземпікові зуби» (Ozempic teeth). Цей феномен описує комплекс швидко прогресуючих уражень твердих тканин зубів та пародонта у пацієнтів, які приймають семаглутид. Лікарі все частіше фіксують скарги на виражену ксеростомію, генералізовану демінералізацію емалі, множинний карієс і появу запальних процесів у яснах, що вказує на наявність взаємозв’язку між дією препарату та гомеостазом ротової порожнини. Деструкція емалі та патологічні зсуви у пародонті в разі приймання семаглутиду мають складну багатофакторну природу. Локальні побічні ефекти ліків (ксеростомія, шлунковий рефлюкс, дегідратація) тісно переплітаються зі змінами в поведінкових і дієтичних звичках пацієнтів. З огляду на це виникає потреба дослідити проблему на системному рівні, проаналізувавши шляхи її виникнення. Мета дослідження. Дослідити та встановити кореляцію між змінами в ротовій порожнині і користуванням препарату семаглутиду на основі наукових публікацій останніх років. Поширити знання про наслідки неконтрольованого вживання цього засобу серед населення. Матеріали та методи. Використано джерела наукових статей з електронних бібліотек медичного спрямування: PubMed, Google Scholar, ResearchGate тощо. Проаналізовано близько 45 статей, де описуються механізми впливу аГПП-1 на стан ротової порожнини в пацієнтів, які приймають семаглутид. Результати. На основі аналізу наукової літератури встановлено, що застосування семаглутиду супроводжується зниженням салівації через пригнічення центральних вегетативних механізмів та системну дегідратацію. Зменшення буферної ємності слини призводить до тривалого падіння pH ротової рідини нижче за критичні значення, що активує процеси демінералізації. Виявлено, що індукований гастростаз викликає шлунково-стравохідний рефлюкс із додатковим кислотним пошкодженням твердих тканин, а гіпосалівація та порушення імунологічного захисту порожнини рота сприяють дисбіозу й розвитку запальних процесів у пародонті. Висновки. За результатами дослідження зроблено висновки, що деструкція емалі та зміни в тканинах пародонта мають комплексний, багатофакторний характер. Вони виникають унаслідок поєднання локальних чинників – ксеростомії, шлункового рефлюксу та дегідратації – на тлі дієтичних зсувів пацієнта та складних системних взаємодій рецепторів ГПП-1.