Міні-інвазивні технології в лікуванні пацієнтів із закритою травмою живота

С. Й. Запорожан; В. С. Хоменко

doi:10.11603/2414-4533.2022.4.13603

Автор(и)

С. Й. Запорожан Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України
В. С. Хоменко Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України

DOI:

https://doi.org/10.11603/2414-4533.2022.4.13603

Ключові слова:

закрита травма живота, неінвазивні методи діагностики, міні-інвазивні методи хірургічного лікування, гемодинамічна нестабільність, внутрішньочеревна кровотеча, крововтрата, післяопераційні ускладнення, двомоментний розрив паренхіматозних органів

Анотація

Мета роботи: покращення результатів діагностики та лікування пацієнтів із закритою травмою живота.

Матеріали і методи. Проведено аналіз діагностики та лікування 140 пацієнтів із закритою травмою живота, які перебували на лікуванні на різних рівнях надання медичної допомоги: вторинний рівень – центральні районні лікарні Житомирської області (ЦРЛ) та міські лікарні м. Житомира; третинний рівень – КНП “Обласна клінічна лікарня імені О. Ф. Гербачевського” Житомирської обласної ради. Більшість пацієнтів склали чоловіки – 111 (79 %), з них жінки – 29 (21 %), що у пропорційному відношенні становило 4:1. За видом травматизму основну частку склали випадки дорожньо-транспортних пригод – 108 пацієнтів (77,14 %). Більшість пацієнтів була госпіталізована протягом перших двох годин з моменту отримання травми – 21 пацієнт (43,8 %) до обласної клінічної лікарні та 52 пацієнти (56,5 %) до міських та районних закладів охорони здоров’я. Ізольовані ушкодження внутрішніх органів, а саме селезінки, печінки та брижі кишечника діагностовано у 85 пацієнтів (60,7 %). 47 % пацієнтів з закритою травмою живота мали тяжкий ступінь крововтрати.

Результати досліджень та їх обговорення. Неінвазивні методи діагностики застосовували частіше, ніж інвазивні. Важливим аспектом у виборі діагностичного дослідження є його інформативність, достовірність та доступ до технології. Так, серед неінвазивних методів діагностики найбільшу інформативність мала комп’ютерна томографія – 92,86 %, ультрасонографія та оглядова рентгенографія мали дещо нижчі показники: 89,41 % та 86,96 % відповідно. Серед інвазивних методів діагностики точність діагностичної лапароскопії та лапароцентезу були зіставні: 93,75 % та 93,02 %, проте методика лапароскопії була більш широко застосована на третинному рівні.

При аналізі результатів операційного лікування хворих виявлено, що застосування резекційних типів операційного втручання переважало на всіх рівнях надання допомоги: 33 пацієнти (64,7 %) закладів вторинного рівня та 29 пацієнтів (53,7 %) третинного рівня. Міні-інвазивні підходи були використані при наданні допомоги 26 пацієнтам, основна їх частка здійснювалася в умовах обласної клінічної лікарні – 22 з 26 пацієнтів, більш того лікувальні діагностичні операційні втручання були проведені в 12 пацієнтів (31,58 %), міні-інвазивні лікувальні – у 10 пацієнтів (26,32 %), які перебували на лікуванні в умовах обласної клінічної лікарні. Частка міні-інвазивних інтервенцій в районних закладах була виконана у 4 пацієнтів (5,97 %) та були представлені виключно діагностичними операційними втручаннями. Конверсію здійснено у 2 пацієнтів (2,98 %) серед пацієнтів закладів вторинного рівня та у 4 пацієнтів (10,52 %) в умовах лікувального закладу третинного рівня. Використання міні-інвазивних технологій показало високу ефективність з точки зору непрямої економічної складової (зменшення ліжко-дня) та зменшення кількості післяопераційних ускладнень 3,83 % проти 24,7 % в групі традиційних операційних втручань.

Посилання

Zaporozhan, S.Y., Hnatyuk, M.S., Tatarchuk, L.V., & Monastyryska, N.Ya. (2018). Patent na korysnu model №126514 “Sposib modelyuvannya pechinkovoyi subkapsulyarnoyi hematomy” vid 25.06.2018, Byul. № 12. – Utility model patent No. 126514 “Method of modeling hepatic subcapsular hematoma” dated 06/25/2018, Byul. No. 12 [in Ukrainian].

Ferrah, N., Cameron, P., Gabbe, B., Fitzgerald, M., Martin, K., & Beck, B. (2019). Trends in the nature and management of serious abdominal trauma. World Journal of Surgery, 43, 1216-1225.

Liagkos, G.T., Spyropoulos, C., Tsourouflis, G., Papadopoulos, A., Ioannides, P., & Vagianos, C. (2018). Successful non-operative management of blunt abdominal trauma in highly selective cases: A safe and effective choice. Turkish Journal of Trauma and Emergency Surgery, 24(2), 104-109.

Chol, Y.B., & Lim, K.S. (2003). Therapeutic laparoscopy for abdominal trauma. Surgical Endoscopy and Other Interventional Techniques, 17, 421-427.

Klygunenko, O., Krishtafor, D., & Yovenko, I. (2022). Influence of qualitative and quantitative changes of blood replacement on manifestations of multiple organ dysfunction syndrome in multiple trauma. Emergency Medicine, 5(84), 91–99.

Alberdi, F., García, I., Atutxa, L., Zabarte, M., de Trauma, G.D. T., & de Semicyuc, N. (2014). Epidemiología del trauma grave. Medicina Intensiva, 38(9), 580-588.

Kryliuk, V.O. (2013). Kontseptsii nadannia ekstrenoi medychnoi dopomohy postrazhdalym z poiednanoiu travmoiu orhaniv cherevnoi porozhnyny [Concepts of providing emergency medical care to victims with combined abdominal trauma]. Ostrye y neotlozhnye sostoianyia – Acute and Urgent Conditions, 4-5, 136-140 [in Ukrainian].

Plotnykov, A.V., & Hrubnyk, Yu.V. (2016). Effektyvnost laparoskopycheskykh operatsyi u bolnykh pry polytravme s prevalyruiushchym povrezhdenyem orhanov briushnoi polosty y hrudnoi kletky [Efficiency of laparoscopic operations in patients with polytrauma with predominant damage to the abdominal cavity and chest]. Visnyk Vinnytskoho natsionalnoho medychnoho universytetu – Bulletin of the Vinnytsia National Medical University, 20, 1(2), 208-212 [in Russian].