ХВОРОБИ ПАРОДОНТА І ПСИХОЕМОЦІЙНИЙ СТАТУС У ОСІБ МОЛОДОГО ВІКУ: ВІД ОСОБЛИВОСТЕЙ ПОВЕДІНКОВИХ ФАКТОРІВ ДО НЕЙРОІМУННИХ МЕХАНІЗМІВ

Анотація

Вступ. Запальні захворювання пародонта є однією з найбільш поширених патологій у сучасній стоматології та характеризуються складним багатофакторним патогенезом. Сучасні наукові дані свідчать про важливу роль психоемоційного стресу, тривожності та депресії у розвитку й прогресуванні захворювань пародонта. Психоемоційні порушення впливають на стан тканин пародонта через імунологічні, нейрогуморальні, метаболічні та поведінкові механізми.
Мета дослідження. Проаналізувати сучасні наукові дані щодо взаємозв’язку психоемоційного статусу та захворювань пародонта, визначити основні механізми впливу психоемоційного стресу на тканини пародонта та оцінити значення психоемоційних факторів у перебігу й лікуванні пародонтиту.
Матеріали та методи. Проведено аналіз сучасних вітчизняних та зарубіжних наукових публікацій з баз даних Scopus, Web of Science, MedLine, PubMed, NCBI, включаючи огляди літератури та результати клінічних досліджень, вивчення яких не перевищує 5 років та присвячених вивченню психоемоційних факторів у розвитку захворювань пародонта.
Результати дослідження. У проаналізованих дослідженнях встановлено стійкий взаємозв’язок між психоемоційним стресом та захворюваннями пародонта. Поширеність пародонтиту серед осіб із високим рівнем стресу була вищою порівняно з пацієнтами без виражених емоційних порушень. У пацієнтів із генералізованим пародонтитом частіше виявлялися тривожно-депресивні розлади, алекситимія та психофізіологічна дезадаптація. Встановлено, що психоемоційний стрес супроводжується підвищенням рівня кортизолу, зниженням кількості CD3+, CD4+ та CD8+ лімфоцитів, розвитком оксидативного стресу та електролітного дисбалансу. Поведінкові фактори, зокрема недостатня гігієна порожнини рота, порушення харчової поведінки та дефіцит сну, посилювали прогресування запального процесу.

Комплексні терапевтичні підходи з урахуванням психологічного статусу пацієнтів забезпечували більш стабільні клінічні результати лікування.
Висновок. Психоемоційний стрес є важливим модифікованим фактором ризику розвитку та прогресування захворювань пародонта. Його вплив реалізується через поєднання імунологічних, метаболічних, нейрогуморальних і поведінкових механізмів. Врахування психоемоційного статусу пацієнта є необхідною складовою сучасного персоналізованого підходу до профілактики, діагностики та лікування захворювань пародонта.