ЕКСТРЕНА ПРОФІЛАКТИКА ГЕМОКОНТАКТНИХ ГЕПАТИТІВ І ВІЛ-ІНФЕКЦІЇ У ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ В УМОВАХ ВІЙНИ

Анотація

У військові частини та підрозділи, що беруть участь в активних бойових діях, можуть бути призвані особи з ВІЛ-інфекцією та вірусними гепатитами (ВГ), які можуть становити загрозу для професійного інфікування військових медиків.

Пропонуються комплексні заходи доконтактної (ДКП) і постконтактної профілактики (ПКП) задля захисту військових медиків від зараження ВІЛ та збудниками гепатитів В, D і C. Підбір таких заходів має здійснюватися:

1) завчасно;

2) індивідуально;

3) з урахуванням супутньої патології;

4) з урахуванням можливих медикаментозних взаємодій із препаратами, які військовослужбовець вже приймає у зв’язку із супутньою патологією;

5) з урахуванням абсолютних протипоказань, з максимальним зниженням ризиків розвитку побічних ефектів та ускладнень, насамперед пов’язаних із впливом на нервову систему;

6) здійснення індивідуального підбору ДКП і ПКП безпосередньо фахівцями «Центрів соціально-значущих хвороб», які мають практичний досвід антиретровірусної терапії (АРТ) і спроможні врахувати всі можливі побічні ефекти й ускладнення, нерідко пов’язані з міжмедикаментозними взаємодіями;

7) для профілактики зараження вірусом гепатиту В (ГВ) нещепленим особам, які раніше не хворіли на ГВ, можна рекомендувати доконтактну екстрену імунопрофілактику (вакцинацію) повним курсом за вкороченою схемою (3 введення за 3 тижні), а для постконтактної профілактики – доповнити екстрену вакцинацію одночасним введенням специфічного гіперімунного анти-HBs імуноглобуліну.

8) для ПКП зараження вірусом гепатиту С (ГС) можна рекомендувати 8–12-тижневий курс превентивної противірусної терапії пангенотипними схемами для лікування хронічного ГС.