ВПЛИВ ПРИХИЛЬНОСТІ ДО ЛІКУВАННЯ НА ДОСЯГНЕННЯ ГЛІКЕМІЧНОГО КОНТРОЛЮ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ 2-ГО ТИПУ

Анотація

РЕЗЮМЕ. Мета роботи – оцінити рівень прихильності до медикаментозного лікування у пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу та визначити її взаємозв’язок із показниками глікемічного контролю, а також проаналізувати вплив рівня освіти на прихильність до терапії.

Матеріал і методи. Проведено обсерваційне поперечне дослідження за участю 420 пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу віком від 25 до 65 років. Рівень прихильності до медикаментозного лікування оцінювали за допомогою валідованої шкали Morisky Medication Adherence Scale (MMAS-8). Глікемічний контроль визначали за рівнем глікозильованого гемоглобіну (HbA1c), використовуючи порогове значення 7 %. Статистичний аналіз проводили із застосуванням критерію c², рівнем статистичної значущості вважали p<0,05.

Результати. Низький рівень прихильності до лікування було виявлено у 64,6 % пацієнтів, середній – у 29,0 %, тоді як високий рівень прихильності спостерігався лише у 6,4 % обстежених. Установлено статистично значущий зв’язок між рівнем прихильності та показниками глікемічного контролю (c²=7,1; p=0,03). Частка пацієнтів із HbA1c ≤ 7 % становила 81,5 % у групі з високою прихильністю, 63,9 % – у групі із середньою прихильністю та 41,7 % – серед пацієнтів із низькою прихильністю до лікування. Також виявлено статистично значущу асоціацію між рівнем освіти та прихильністю до лікування (c²=29,4; p<0,001): висока прихильність частіше спостерігалася серед пацієнтів із вищою освітою.

Висновки. Результати дослідження підтверджують, що прихильність до медикаментозної терапії є важливим модифікованим чинником досягнення адекватного глікемічного контролю у пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу. Систематична оцінка прихильності та впровадження заходів, спрямованих на її підвищення, можуть сприяти покращенню клінічних результатів лікування.