ПРОФЕСІЙНИЙ ПРОФІЛЬ ТА ПСИХОЕМОЦІЙНЕ НАВАНТАЖЕННЯ ПЕРСОНАЛУ СЛУЖБИ ЕКСТРЕНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ

Анотація

Мета: оцінити професійний та психологічний профіль персоналу служби екстреної медичної допомоги (ЕМД), визначити рівень робочого навантаження, психоемоційного стресу, емоційного виснаження, а також виявити ключові чинники, що впливають на задоволеність роботою та ризики професійного вигорання. Матеріали і методи. У дослідженні взяли участь лікарі та парамедики одного з районних підрозділів служби екстреної медичної допомоги Західного регіону України. Основний інструмент збору даних ‒ анонімна анкета з оцінкою професійного профілю, умов праці, психоемоційного навантаження, рівня емоційного виснаження та впливу професійної діяльності на загальний стан здоров’я. Результати. Професійна діяльність персоналу служби ЕМД відбувається в умовах стійкого поєднання високого навантаження, обмежених можливостей для відновлення та нестабільного відчуття безпеки, що формує підґрунтя для хронічного психоемоційного напруження. Особливо вразливою групою є парамедики, для яких характерне більш інтенсивне фізичне навантаження, нестабільність робочого середовища та менша задоволеність умовами праці. У лікарів же основним джерелом стресу є поєднання високої відповідальності та одночасного впливу кількох професійних і організаційних факторів, що формує накопичувальний ефект психоемоційного навантаження. Професійний стрес і емоційне виснаження в обох групах мають системний і мультифакторний характер. Їх взаємопідсилення проявляється у погіршенні якості сну, загального стану здоров’я, зниженні працездатності та ефективності прийняття рішень. Дефіцит психологічної підтримки додатково посилює ці процеси, обмежуючи можливості адаптації та відновлення в умовах хронічного стресу. Висновки. Персонал ЕМД працює в умовах високого професійного та фізичного навантаження, стійкого стресового впливу та обмежених психологічних ресурсів, що зумовлює виражене емоційне виснаження, задоволеність роботою, сформовану переважно як результат адаптації до умов діяльності, а не повної професійної реалізації, а також часті наміри залишити професію, що підкреслює високий ризик професійного вигорання та необхідність системної оптимізації робочих умов і розвитку програм підтримки.