УНІВЕРСИТЕТСЬКІ КЛІНІКИ ЧИ КОНСОЛІДОВАНІ КЛІНІЧНІ БАЗИ: ОРГАНІЗАЦІЙНІ МОДЕЛІ, ПЕРЕВАГИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

Анотація

Мета – обґрунтувати перспективні напрямки розвитку й оптимізації взаємодії медичних закладів і закладів вищої освіти в умовах необхідності оптимізації системи підготовки медичних кадрів. Матеріали і методи. У даному дослідженні нами використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, зокрема, ми використали методи аналізу та синтезу, системний підхід, порівняльні методи, структурно-функціональний аналіз та контент-аналіз нормативно-правових документів. Результати. Показано, що традиційні підходи до організації клінічної підготовки майбутніх фахівців поступово втрачають ефективність, що зумовлено розривом між освітнім процесом і реальною клінічною практикою, обмеженістю ресурсів та інерцією інтеграції науки і практики в освітній процес. Особливого значення у цьому контексті набуває необхідність трансформації клінічних баз медичних закладів вищої освіти, які виконують одночасно освітню, наукову та лікувальну функції. У зв’язку з цим постає питання вибору оптимальної моделі організації клінічних баз – університетських клінік або консолідованих клінічних баз, що здатні будуть забезпечити баланс між якістю медичної освіти, ефективністю медичної допомоги та економічною доцільністю. Висновки. Проблема вибору ефективної організаційної моделі клінічних баз полягає у необхідності досягнення оптимального балансу між інтеграцією та гнучкістю, централізованим управлінням і автономією, а також між освітніми та клінічними пріоритетами. Обґрунтовано, що оптимальною є гібридна модель, яка поєднує централізоване ядро (університетська клініка) та мережу лікарняних баз.