ДІАГНОСТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ТИРЕОТРОПНОГО ГОРМОНУ У ПАЦІЄНТІВ З ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ

Анотація

РЕЗЮМЕ. Цукровий діабет 2-го типу залишається однією з найгостріших медико-соціальних проблем сучасності. За даними міжнародних організацій, кількість людей, які страждають на діабет, сягає близько мільярда, і майже 90 % з них мають саме ЦД2. Зростання захворюваності фіксується в усіх країнах світу, що зумовлено старінням населення, урбанізацією, малорухливим способом життя, нераціональним харчуванням та епідемією ожиріння. Небезпеку становить також той факт, що дедалі частіше ЦД2 діагностують у молодих людей та підлітків.

Однією з найпоширеніших супутніх ендокринних патологій при ЦД2 є дисфункція щитоподібної залози, яка посідає друге місце за частотою після самого діабету. До її проявів належать як клінічно виражені гіпо- та гіпертиреоз, так і безсимптомні (субклінічні) форми. Поширеність порушень функції ЩЗ залежить від низки факторів – віку, статі, рівня йодного забезпечення, расових та географічних особливостей.

Останні дослідження свідчать про зростаючу частоту гіпотиреозу (як маніфестного, так і субклінічного) серед пацієнтів із ЦД2, причому часто спостерігається підвищений рівень тиреотропного гормону за нормальних або знижених показників вільного трийодтироніну. У пацієнтів з діабетом порушення функції ЩЗ трапляються значно частіше, ніж у загальній популяції, що вказує на тісний патофізіологічний зв’язок між цими ендокринними станами.

Актуальність дослідження обумовлена необхідністю раннього виявлення тиреоїдної дисфункції у хворих на ЦД2, що дозволить своєчасно проводити корекцію обміну речовин, уникнути ускладнень і покращити якість життя пацієнтів.

Мета – провести порівняльний аналіз рівня тиреотропного гормону у пацієнтів з цукровим діабетом та без нього.

Матеріал і методи. Обстежено 60 пацієнтів, які проходили амбулаторне лікування. Зокрема, з них 20 практично здорові (контрольна група), 20 – пацієнти з гіпотиреозом без ЦД (група 1) та решта 20 пацієнтів з гіпотиреозом у поєднанні з ЦД (група 2). Середній вік пацієнтів – (58±3) роки.

Дослідження рівня тиреотропного гормону у крові визначали за допомогою імуноферментного аналізатора Сobas 6000 з використанням тест-систем Roche Diagnostics (Швейцарія).

Рівень глюкози визначали за допомогою стандартних наборів на автоматичному біохімічному аналізаторі “COBAS INTEGRA® 400” («Roche Diagnostics»).

Результати. Згідно з результатами досліджень, рівень ТТГ у групі 1 перевищував рівень контрольної групи у 1,5 раза (р<0,05). Показники рівня ТТГ у пацієнтів групи 2 також перевищували показники контрольної групи у 1,8 раза (р<0,05). Показники групи 2 мали вищий рівень ТТГ відносно групи 1 у 1,2 раза (р<0,05).

Згідно з результатами досліджень, рівень глюкози у групі 1 перевищував рівень глюкози контрольної групи у 1,2 раза (р<0,05). Показники глюкози в пацієнтів групи 2 значніше перевищували показники контрольної групи, зокрема у 1,7 раза (р<0,05). Показники групи 2 істотно перевищували результати групи 1 у 1,4 раза (р<0,05).

Висновки. У пацієнтів з цукровим діабетом 2-го типу часто спостерігається підвищення рівня тиреотропного гормону, навіть за нормальних концентрацій тиреоїдних гормонів, що свідчить про субклінічний гіпотиреоз. Такий гормональний дисбаланс може впливати на вуглеводний обмін, ускладнювати компенсацію ЦД2 та сприяти розвитку інсулінорезистентності. Встановлений взаємозв’язок між ЦД2 та порушеннями функції щитоподібної залози підкреслює необхідність рутинного моніторингу рівня ТТГ у хворих на діабет для своєчасної діагностики тиреоїдної дисфункції, індивідуалізації лікування та запобігання прогресуванню метаболічних ускладнень.