МОРФОФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕДНЬОЇ ЧЕРЕВНОЇ СТІНКИ ПІСЛЯ ЛІПОСАКЦІЇ ТА АБДОМІНОПЛАСТИКИ В ЕКСПЕРИМЕНТІ

Анотація

РЕЗЮМЕ. Згідно з прогнозами, до 2035 року щорічний ріст поширеності ожиріння в Україні складатиме 1,6 %. Одними з його наслідків, що не піддаються усуненню зміною способу життя, є естетичні дефекти передньої черевної стінки. Рандомізовані порівняльні проспективні випробування корекції даних ускладнень на людях дуже рідкісні, дорогі та мають багато етичних проблем. Шляхом вирішення вказаної ситуації можуть стати експериментальні моделі, які характеризуються стабільністю, відтворюваністю, різноманітністю спектра можливих досліджень та їх інформативністю, що дозволяє досягти значущого розуміння змін та методів впливу різних способів корекції.

Мета – вивчити морфофункціональні особливості передньої черевної стінки після проведення ліпосакції та абдомінопластики в експерименті та оцінити біохімічні маркери за таких умов.

Матеріал і методи. Для досягнення кінцевої мети було сплановано триетапний експеримент, який передбачав моделювання аліментарного ожиріння, проведення ліпосакції, абдомінопластики та різних способів їх комбінації, а також забір біологічного матеріалу (тканини передньої черевної стінки та кров дослідних тварин) і з його наступним морфологічним і біохімічним дослідженням.

Результати. Після звершення першого етапу було констатовано ожиріння в 100 % дослідних тварин. Наслідком оперативних утручань, проведених на 2 етапі, стало статистично достовірне зменшення обводу живота в усіх групах. Також було встановлено підвищений вміст гідроксипроліну в усіх дослідних групах на всіх післяопераційних термінах. Дермально-гіподермальні шари шкіри ПЧС на 3 добу після симультанного виконання ліпосакції та абдомінопластики представлені множинними тонкими фібрилами колагенових волокон та дифузно розсіяними їх пучками. Добре прослідковуються численні веретеноподібно витягнені фібробласти із відростками. На 6 добу спостерігається структурованість дерми із чіткою візуалізацією кровоносних судин, які формують петлі та сітки. У гіподермі адипоцити не прослідковуються, набряклі розшаровані сполучнотканинні волокна, фібробласти та дифузна інфільтрація лімфоцитами. На 12 добу гіподерма пронизана численними кровоносними судинами та тяжами тонких сполучнотканинних волокон.

Висновки. 1. Запропоновані моделі є ефективними для експериментального вивчення ліпосакції та абдомінопластики. 2. Кореляція результатів морфологічного та біохімічного досліджень дозволяє стверджувати, що підвищення вмісту гідроксипроліну є показником посиленого обміну колагену та може слугувати маркером процесів загоєння у післяопераційному періоді. 3. Попри те, що симультанне виконання ліпосакції та абдомінопластики в експерименті супроводжується найбільшою травматизацією тканин, таке поєднання дозволяє досягти найкращого морфологічно підтвердженого відновлення передньої черевної стінки дослідних тварин.