МОДЕЛІ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ МЕДИЧНИХ ПОСЛУГ: СВІТОВИЙ ДОСВІД ТА УРОКИ ДЛЯ УКРАЇНИ

Анотація

Мета: дослідити провідні світові моделі управління якістю медичних послуг, здійснити їх порівняльний аналіз та обґрунтувати можливості адаптації до української системи охорони здоров’я. Матеріали і методи. Базою дослідження стали теоретичні напрацювання зарубіжних та вітчизняних учених, міжнародні стандарти та практики управління якістю. Використано методи систематизації, порівняльного аналізу, узагальнення, структурно-логічного моделювання. Результати. Якість медичних послуг в умовах трансформації систем охорони здоров’я визначає рівень соціальної справедливості та довіри до медичної галузі. У контексті євроінтеграційних прагнень України та потреби післявоєнного відновлення особливого значення набуває пошук ефективних моделей управління якістю, що поєднують міжнародний досвід та національні реалії. Систематизовано та охарактеризовано сім провідних моделей управління якістю: модель оцінювання якості А. Донабедіана, загального управління якістю (TQM), Lean Six Sigma, EFQM, акредитації JCI, циклічного вдосконалення процесів PDCA та модель досконалості Балдріджа. Визначено їхні переваги та обмеження у сфері охорони здоров’я. Обґрунтовано доцільність інтеграції їхніх сильних боків у національну практику: структурної логіки А. Донабедіана, процесної ефективності Lean Six Sigma та PDCA, стратегічних рамок EFQM і Балдріджа, стандартів JCI. На цій основі розроблено концептуальну уніфіковану модель управління якістю медичних послуг (UHQM), що включає структурно-організаційний, процесний, клієнтоорієнтований, аналітико-оціночний та зовнішньонормативний блоки. Запропонована модель ураховує виклики трансформації української системи охорони здоров’я, цифровізації, післявоєнного відновлення та інтеграції у європейський медичний простір. Визначено її потенційні переваги, а також ключові бар’єри впровадження. Висновки. Запропонована модель управління якістю медичних послуг може стати практичним інструментом модернізації управлінських підходів у галузі охорони здоров’я України. Її реалізація сприятиме підвищенню довіри пацієнтів, поліпшенню клінічних результатів, зменшенню неефективностей і забезпеченню сталого розвитку медичної сфери.