ЗАХВОРЮВАНІСТЬ ТА СМЕРТНІСТЬ ВІД РАКУ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ В УКРАЇНІ

Анотація

Мета: проаналізувати захворюваність та смертність від раку щитоподібної залози в Україні за останнє десятиріччя. Матеріали і методи. За даними Національного канцер-реєстру України за 2014–2023 рр. проаналізували показники захворюваності та смертності населення України від раку щитоподібної залози (РЩЗ). Результати. Установлено, що стандартизовані показники захворюваності та смертності від РШЗ в Україні практично не відрізняються від світових. Захворюваність серед жінок у 3,5–4,5 рази вища, ніж серед чоловіків, а смертність – в 1,5–2,5 рази. Виявлено, що пік захворюваності жінок припадає на працездатний вік 50–59 років (21,6–26,2 випадки на 100 тис відповідного населення), а чоловіків – на 55–69 років (7,8–8,5 на 100 тис населення), тоді як максимальні рівні смертності жінок спостерігалися у 65–79 років (2,9–3,0 на 100 тис населення), а чоловіків – у 60–79 років (2,1–2,7 на 100 тис населення). З’ясовано, що після висхідного тренду показників, особливо захворюваності жінок, упродовж 2014–2019 рр. спостерігалося зниження первинної захворюваності і смертності від РЩЗ під час пандемії COVID-19, а з початком повномасштабної війни з 2022 р. відсутні можливості обчислювати показники. Показано суттєві регіональні відмінності у показниках захворюваності на РЩЗ із максимальними рівнями у Центрі України (11,7–12,1 на 100 тис населення, у т. ч. у м. Києві – 17,9–19,2) та мінімальними – на Заході (4,2–5,7 на 100 тис населення), що на тлі значно менших регіональних коливань смертності від РЩЗ (0,4–0,8 на 100 тис населення) призводить до значних нерівностей у показниках співвідношення між смертністю та захворюваністю (від найнесприятливіших – 0,11–0,17 на Заході до прийнятних – 0,04–0,06 на Півдні та 0,06–0,07 у Центрі). Висновки. Отримані дані підтверджують вплив на виявлення, облік та виживаність при РЩЗ доступності медичних послуг для населення.