МІСЦЕ ЛІКАРЯ ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ – СІМЕЙНОГО ЛІКАРЯ В НОВОМУ РЕГЛАМЕНТІ ЕКСПЕРТИЗИ СТІЙКОЇ ВТРАТИ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ

Автор(и)

  • Л. С. БАБІНЕЦЬ Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України https://orcid.org/0000-0002-0560-1943
  • К. Ю. КИЦАЙ Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України https://orcid.org/0000-0002-9729-2366
  • В. М. ТВОРКО Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України https://orcid.org/0000-0003-3372-7217
  • Л. М. РОМАНЮК Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України https://orcid.org/0000-0002-9278-0184

DOI:

https://doi.org/10.11603/1681-2786.2025.1.15338

Ключові слова:

реформування медико-соціальних експертних комісій; лікар загальної практики-сімейний лікар; експертні команди; оцінювання повсякденного функціонування особи; експертиза стійкої втрати працездатності.

Анотація

Мета роботи: проаналізувати новий регламент експертизи стійкої втрати працездатності осіб з акцентом на ролі лікаря первинної медичної допомоги в його реалізації. Матеріали і методи. Матеріали: нормативні документи щодо реформування МСЕК та запровадження оцінювання повсякденного функціонування осіб. Методи: контент-аналізу, структурно-логічного аналізу. Результати і обговорення. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» з 1 січня 2025 року замість ліквідованих медико-соціальних експертних комісій рішення щодо встановлення інвалідності, призначення допоміжних засобів реабілітації та інших аспектів прийматимуть експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Лікарю загальної практики – сімейному лікарю належить провідна роль у формуванні маршруту пацієнта, оскільки він є ініціатором у направленні на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи. Адже саме від його професійності та вмілої організації процесу певною мірою залежить якість, швидкість і результат проведення процедури оцінювання. На початковому етапі пацієнт звертається до свого сімейного лікаря, який створює електронне направлення на оцінювання і прикріплює всі необхідні документи в електронному вигляді. Висновки: 1. Завдяки реформуванню МСЕК та запровадженню процедури оцінювання повсякденного функціонування особи відбувається спрощення та вдосконалення маршруту пацієнта під час проходження експертизи стійкої втрати працездатності. Новостворена модель оцінювання передбачає співпрацю різних ланок надання медичної допомоги задля єдиної мети – підтримки людей з інвалідністю чи іншими потребами. 2. Лікар загальної практики – сімейний лікар займає важливе місце у формуванні маршруту пацієнта в направленні його на оцінювання повсякденного функціонування особи, особливо на первинному етапі цієї процедури.

Посилання

Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи : постанова Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1338-2024-%D0%BF#Text

Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оцінювання повсякденного функціонування особи та визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 р. № 955 : постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2024 року № 1542. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1542-2024-%D0%BF#Text

Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України щодо удосконалення процесу оцінювання повсякденного функціонування особи : постанова Кабінету Міністрів України від 28 січня 2025 року № 94. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/94-2025-%D0%BF#Text

Актуальні аспекти вищої медичної освіти за фахом «Загальна практика-сімейна медицина» / за ред. проф. Л.С. Бабінець. Тернопіль : Осадца Ю.В, 2022. 608 с.

Силабус дисципліни «Загальна практика-сімейна медицина» на додипломному рівні з матеріалами підготовки. Частина 2 / за ред. проф. Л.С. Бабінець. Тернопіль: Осадца Ю.В, 2022. 534 с.

Актуальні питання загальнолікарської практики в умовах невизначеності / за ред. проф. Л.С. Бабінець. Львів : Видавець Марченко Т.В., 2022. 746 с.

Сімейна медицина: реалії та перспективи : навч. посіб. / Л.С. Бабінець та ін. Тернопіль : ТНМУ, 2024. 1024 с.

Загальна практика – сімейна медицина : у 3 кн. Кн. 1. Організація первинної медичної допомоги / Л.В. Андріюк та ін. Київ : ВСВ «Медицина», 2023. 448 с.

Виклики системі охорони здоров’я в умовах децентралізації, пріоритету ПМД і утворення госпітальних округів: досвід Тернопільської області / Б.О. Бабінець та ін. Сімейна медицина. 2016. № 4 (66). С. 125–127.

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-06-16

Як цитувати

БАБІНЕЦЬ, Л. С., КИЦАЙ, К. Ю., ТВОРКО, В. М., & РОМАНЮК, Л. М. (2025). МІСЦЕ ЛІКАРЯ ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ – СІМЕЙНОГО ЛІКАРЯ В НОВОМУ РЕГЛАМЕНТІ ЕКСПЕРТИЗИ СТІЙКОЇ ВТРАТИ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ. Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров’я України, (1), 30–34. https://doi.org/10.11603/1681-2786.2025.1.15338

Номер

№ 1 (2025)

Розділ

Організація медичної допомоги

Ліцензія

Авторське право (c) 2025 Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.

 2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.

3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).