Cучасні підходи до діагностики, профілактики та лікування туберкульозу в осіб, які живуть з вірусом імунодефіциту людини

Анотація

Туберкульоз та інфекція, спричинена вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), залишаються одними з провідних причин інфекційної захворюваності та смертності у світі. Поєднання цих хвороб асоціюється зі знач­ним підвищенням ризику розвитку активного туберкульозу, труднощами у своєчасній діагностиці, виникненням лікарсько-стійких форм Mycobacterium tuberculosis та значними труднощами у веденні пацієнтів, що зумовлює необхідність удосконалення сучасних підходів до діагностики, профілактики та лікування. Метою дослідження було узагальнити сучасні наукові дані щодо епідеміології, патогенезу, сучасних методів діагностики, профілактики та лікування туберкульозу в осіб, які живуть з ВІЛ-інфекцією. Проведено комплексний огляд сучасних наукових публікацій, рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я, настанов міжнародних професійних товариств та національних клінічних рекомендацій, присвячених питанням діагностики, профілактики та лікування туберкульозу в осіб, які живуть з ВІЛ-інфекцією. Аналіз сучасних даних продемонстрував, що інфекція, спричинена вірусом імунодефіциту людини, суттєво підвищує ризик розвитку активного туберкульозу внас­лідок прогресуючого порушення клітинної імунної відповіді, тоді як туберкульоз пришвидшує прогресування імунодефіциту. Найвища діагностична точність досягається завдяки комплексному застосуванню клінічного скринінгу, променевих методів дослідження, молекулярно-генетичних та бактеріологічних методів діагностики. Своєчасне виявлення латентної туберкульозної інфекції та призначення профілактичного лікування після виключення активного туберкульозу суттєво знижують частоту розвитку активного захворювання та смертність, пов’язану з туберкульозом. Короткострокові схеми профілактичного лікування, що містять рифаміцини, продемонстрували високу ефективність та сприяють кращій прихильності до лікування. Ефективне ведення пацієнтів потребує індивідуалізованого терапевтичного підходу з урахуванням клінічно значущих лікарських взаємодій між протитуберкульозними та антиретровірусними препаратами. Узагальнення сучасних наукових даних підтверджує доцільність впровадження комплексних діагностичних алгоритмів, систематичного скринінгу на латентну туберкульозну інфекцію, своєчасного призначення профілактичного лікування та застосування індивідуалізованих терапевтичних стратегій. Реалізація цих підходів може сприяти підвищенню якості медичної допомоги, оптимізації ведення пацієнтів, покращенню результатів лікування та зниженню смертності серед людей, які живуть з ВІЛ-інфекцією.