ГЕПАТОТОКСИЧНИЙ ВПЛИВ ПОЄДНАНОГО ЗАСТОСУВАННЯ ІЗОНІАЗИДУ, РИФАМПІЦИНУ І ПІРАЗИНАМІДУ В ОРГАНІЗМІ ЩУРІВ РІЗНИХ ВІКОВИХ ГРУП
DOI:
https://doi.org/10.11603/mcch.2410-681X.2026.i3.16731Ключові слова:
Ізоніазид; Рифампіцин; Піразинамід; гепатотоксичність; вікові групи щурівАнотація
Вступ. Більшість препаратів, що використовуються для лікування туберкульозу, є потенційними гепатотоксичними агентами. Мета дослідження – дослідити гепатотоксичний вплив поєднаного застосування ізоніазиду, рифампіцину і піразинаміду в щурів різних вікових груп шляхом оцінювання біохімічних показників функціонального стану печінки. Методи дослідження. Експериментальні дослідження проведені на 54-х білих безпородних щурах-самцях трьох вікових періодів: статевонезрілих, статевозрілих і старечих. Ізоніазид (далі – ІНГ), Рифампіцин (далі – РИФ) і Піразинамід (далі – ПЗА) тварини отримували щоденно інтрагастрально в дозі 30 мг/кг, 75 мг/кг і 160 мг/кг маси тіла тварини відповідно протягом 14-ти діб. У сироватці крові та в гомогенаті печінки вивчали активність аланінамінотрансферази (далі – АлАТ), аспартатамінотрансферази (далі – АсАТ) і лужної фосфатази (далі – ЛФ) та обчислювали коефіцієнт де Рітіса. Результати й обговорення. Встановлено вірогідне (р < 0,05) зростання активності амінотрансфераз і ЛФ у сироватці крові тварин усіх вікових груп, які отримували ІНГ, РИФ і ПЗА. У статевонезрілих щурів активність АлАТ і АсАТ збільшилась на 87 і 130 %, у статевозрілих – на 45 і 73 %, у старечих – на 60 і 148 % відповідно порівняно з контрольною групою. У тканині печінки спостерігалось вірогідне (р < 0,05) зниження активності амінотрансфераз і ЛФ після поєднаного введення ІНГ, РИФ і ПЗА, що свідчить про цитоліз гепатоцитів і порушення білоксинтезувальної функції печінки. Найбільше значення коефіцієнта де Рітіса встановлено у старечих тварин за поєднаного застосування ІНГ, РИФ та ПЗА, даний показник становив 0,9, що в 1,6 раза вище за норму. Висновки. Поєднане введення протитуберкульозних препаратів призвело до вірогідного (р < 0,05) підвищення амінотрансфераз та ЛФ у сироватці крові та їх зниження у тканині печінки щурів усіх вікових груп. У тварин усіх вікових груп значення індексу де Рітіса нижче за 1, що свідчить про переважання цитолітичного характеру ушкодження гепатоцитів. Найбільш вразливими до гепатотоксичного поєднаного впливу ІНГ, РИФ і ПЗА тваринами виявились щури молодого та старечого віку.
Посилання
1. World Health Organization (WHO). Global tuberculosis report 2025. Retrieved from: https://www.who.int/teams/global-programme-on-tuberculosis-andlung-health/tb-reports/global-tuberculosis-report-2025
2. Abbaspour, F., Hasannezhad, M., Khalili, H., Seyed Alinaghi, S., & Jafari, S. (2024). Managing hepatotoxicity cused by anti-tuberculosis drugs: A comparative study of approaches. Arch Iran Med, 27 (3), 122–126. https://doi.org/ 10.34172/aim.2024.19 DOI: https://doi.org/10.34172/aim.2024.19
3. Abbara, A., Chitty, S., Roe, J. K., Ghani, R., Collin, S. M., Ritchie, A., & Kon, O. M. (2017). Drug-induced liver injury from antituberculous treatment: A retrospective study from a large TB centre in the UK. BMC Infect. Dis, 17, 231. https://doi.org/10.1186/s12879-017-2330-z DOI: https://doi.org/10.1186/s12879-017-2330-z
4. Devarbhavi, H., Patil, M., Reddy, V. V., Singh, R., Joseph, T., & Ganga, D. (2018). Drug-induced acute liver failure in children and adults: results of a single-centre study of 128 patients. Liver International, 38, 1322–1329. https://doi.org/ 10.1111/liv.13662 DOI: https://doi.org/10.1111/liv.13662
5. hao, H., Wang, Y., Zhang, T., Wang, Q., & Xie, W. (2020). Drug-induced liver injury from anti-tuberculosis treatment: A retrospective cohort study. Med Sci Monit, 26, e920350. https://doi.org/10.12659/MSM.920350 DOI: https://doi.org/10.12659/MSM.920350
6. Goh, Z. H., Tee, J. K., & Ho, H. K. (2020). An evaluation of the in vitro roles and mechanisms of silibinin in reducing pyrazinamide- and isoniazid-induced hepatocellular damage. Int J Mol Sci, 21 (10), 3714. https://doi.org/10.3390/ijms21103714 DOI: https://doi.org/10.3390/ijms21103714
7. Shih, T. Y., Ho, S. C., Hsiong, C. H., Huang, T. Y., & Hu, O. Y. (2013). Selected pharmaceutical excipient prevent isoniazid and rifampicin induced hepatotoxicity. Curr Drug Metab, 14 (6), 720 TB centre 8. https://doi.org/10.2174/1389200211314060008 DOI: https://doi.org/10.2174/1389200211314060008
8. Ramappa, V., & Aithal, G. P. (2013). Hepatotoxicity related to anti-tuberculosis drugs: mechanisms and management. J. Clin. Exp. Hepatol, 3, 37–49. https://doi.org/10.1016/j.jceh.2012.12.001 DOI: https://doi.org/10.1016/j.jceh.2012.12.001
9. Koper, K., Han, S. W., Pastor, D. C., Yoshikuni, Y., & Maeda, H. A. (2022). Evolutionary origin and functional diversification of aminotransferases. J Biol Chem, 298 (8), 102122. https://doi.org/10.1016/j.jbc.2022.102122
10. Yew, W. W., Chang, K. C., & Chan, D. P. (2018). Oxidative stress and first-line antituberculosis duginduced hepatotoxicity. Antimicrob Agents Chemother, 62 (8), e02637–17. https://doi.org/10.1128/AAC.02637-17 DOI: https://doi.org/10.1128/AAC.02637-17
11. Gegia, M., Winters, N., Benedetti, A., Van Soolingen D., & Menzies D. (2017). Treatment of isoniazid-resistant tuberculosis with first-line drugs: a systematic review and meta-analysis. Lancet Infect Dis, 17 (2), 223–234. DOI: https://doi.org/10.1016/S1473-3099(16)30407-8
12. He, X., Song, Y., Wang, L., & Xu, J. (2020). Protective effect of pyrrolidine dithiocarbamate on isoniazid/rifampicininduced liver injury in rats. Molecular Medicine Reports, 21, 463–469. https://doi.org/10.3892/mmr.2019.10817 DOI: https://doi.org/10.3892/mmr.2019.10817
13. Muda, M. R., Harun, S. N., Syed Sulaiman, S. A., & Sheikh Ghadzi, S. M. (2022). Population pharmacokinetics analyses of rifampicin in adult and children populations: A systematic review. Br J Clin Pharmacol, 88 (7), 3132–3152. https://doi.org/10.1111/bcp.15298 DOI: https://doi.org/10.1111/bcp.15298
14. Seijger, C., Hoefsloot, W., Bergsma-de Guchteneire, I., Te Brak, L., van Ingen, J., Kuipers, S., & van Crevel, R. (2019). High-dose rifampicin in tuberculosis: Experiences from a Dutch tuberculosis centre. PLoS One, 3, e0213718. https://doi.org/10.1371/journal.pone.0213718 DOI: https://doi.org/10.1371/journal.pone.0213718
15. Chang, K. C., Leung, C. C., Yew, W. W., Lau, T. Y., & Tam, C. M. (2008). Hepatotoxicity of pyrazinamide: Cohort and case-control analyses. Am. J. Respir. Crit. Care. Med, 177, 1391–1396. https://doi.org/10.1164/rccm.200802-355OC DOI: https://doi.org/10.1164/rccm.200802-355OC
16. Hussain, Z., Zhu, J., & Ma, X. (2021). Metabolism and hepatotoxicity of pyrazinamide, an antituberculosis drug. Drug Metab Dispos, 49 (8), 679–682. https://doi.org/10.1124/dmd.121.000389 DOI: https://doi.org/10.1124/dmd.121.000389
17. Eroğlu, Ö., & Yuksel, S. (2019). Statistical method selection in medical research. Soc. Sci. Stud. J, 29 (5), 364–371. DOI: https://doi.org/10.26449/sssj.1219
18. Koper, K., Han, S. W., Pastor, D. C., Yoshikuni, Y., & Maeda, H. A. (2022). Evolutionary origin and functional diversification of aminotransferases. J Biol Chem, 298 (8), 102122. https://doi.org/10.1016/j.jbc.2022.102122 DOI: https://doi.org/10.1016/j.jbc.2022.102122
19. Makris, K., Mousa, C., & Cavalier, E. (2023). Alkaline phosphatases: biochemistry, functions, and measurement. Calcif Tissue Int, 112 (2), 233–242. https://doi.org/10.1007/s00223-022-01048-x DOI: https://doi.org/10.1007/s00223-022-01048-x
20. Shaikh, S. M., Varma, A., Kumar, S., Acharya, S., Patil, R. (2024). Navigating disease management: A comprehensive review of the De Ritis ratio in clinical medicine. Cureus, 16 (7), e64447. https://doi.org/10.7759/cureus.64447 DOI: https://doi.org/10.7759/cureus.64447
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License.
