@article{Bodnarchuk_Hnatjuk_Tatarchuk_2019, title={ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ РЕМОДЕЛЮВАННЯ М’ЯЗІВ ЯЗИКА У ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ ТВАРИН ПРИ ДЕСКВАМАТИВНОМУ ГЛОСИТІ}, url={https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/zdobutky-eks-med/article/view/10440}, DOI={10.11603/1811-2471.2019.v.i3.10440}, abstractNote={<p><strong>РЕЗЮМЕ. </strong>Десквамативний глосит – це запально-дистрофічне ураження слизових оболонки язика, яке локалізується переважно на спинці та бічних поверхнях вказаного органа. Найчастіше ця патологія трапляється при захворюваннях шлунково-кишкового тракту та кровотворної системи. Десквамативний глосит як самостійна патологія виявляється нерідко, а його діагностика нелегка.</p> <p><strong>Мета</strong> – вивчити вікові особливості ремоделювання м’язів язика при десквамативному глоситі.</p> <p><strong>Матеріал і методи.</strong> Комплексом морфологічних методів досліджені м’язи язика 60 лабораторних статево­зрілих білих щурів-самців, які були поділені на 4-и групи. 1-а група нараховувала 15 8-місячних тварин, які знаходилися у звичайних умовах віварію, 2-а – 15 аналогічних 24-місячних щурів, 3-я – 15 8-місячних тварин із змодельованим десквамативним глоситом, 4-а – 15 24-місячних щурів із десквамативним глоситом. Мікротомні зрізи язика фарбували гематоксиліном-еозином, за Ван Гізон, Маллорі, толуїдиновим синім. Морфометрично визначали діаметр м’язових волокон, їх ядер, ядерно-цитоплазматичні відношення у цих структурах, відносні об’єми строми, м’язів, стромально-міоцитарні відношення, відносний об’єм пошкоджених м’язових волокон. Гістологічні препарати досліджували також у поляризованому світлі. Кількісні показники обробляли статистично.</p> <p><strong>Результати</strong>. Встановлено, що десквамативний глосит у лабораторних білих щурів-самців, крім ремоделювання структур слизової оболонки, призводить до морфологічної перебудови м’язів язика, яка характеризується помірною атрофією, порушенням тканинного та клітинного структурних гомеостазів, зростанням відносного об’єму пошкоджених м’язових волокон, дистрофією, некробіозом та їх контрактурними пошкодженнями, інфільтрацією і склерозуванням. Ступінь ремоделювання м’язів язика домінував у верхньому поздовжньому м’язі та у дослідних тварин старшої вікової групи. Останнє підтверджувалося відносними об’ємами пошкоджених м’язових волокон, який у молодих щурів дорівнював (12,40±0,15) %, а у старих – (19,60±0,18) % (р<0,001).</p> <p><strong>Висновки. </strong>Десквамативний глосит у лабораторних білих щурів-самців, крім ремоделювання структур слизової оболонки, призводить до морфологічної перебудови м’язів язика, яка характеризується помірною атрофією, порушенням тканинного та клітинного структурних гомеостазів, зростанням відносного об’єму пошкоджених м’язових волокон, дистрофією, некробіозом та їх контрактурними пошкодженнями. Ступінь ремоделювання м’язів язика домінував у верхньому поздовжньому м’язі язика та у експериментальних тварин старшої вікової групи.</p>}, number={3}, journal={Здобутки клінічної і експериментальної медицини}, author={Bodnarchuk, I. V. and Hnatjuk, M. S. and Tatarchuk, L. V.}, year={2019}, month={Вер}, pages={57–61} }