АНАЛІЗ ЗМІН СИРОВАТКОВОГО БЕТА-2-МІКРОГЛОБУЛІНУ ТА ПОКАЗНИКІВ ГЕМАТОЛОГІЧНОГО ПРОФІЛЮ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ВІЛ-АСОЦІЙОВАНИМИ НЕВРОЛОГІЧНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ

Анотація

Пацієнти 4 клінічної стадії ВІЛ-інфекції із неврологічними захворюваннями мають тенденцію до збільшення рівня сироваткового β2-мікроглобуліну (β2 – МГ) та значні відмінності основних показників гематологічного та імунологічного профілю порівняно з групою пацієнтів без захворювань нервової системи.

Мета дослідження – визначити рівень β2-мікроглобуліну та його зв’язок з основними гематологічними та імунологічними показниками у пацієнтів 4 клінічної стадії ВІЛ-інфекції при наявності та відсутності захворювань центральної нервової системи.

Матеріали і методи. У дослідження включено 77 пацієнтів із 4 клінічною стадією ВІЛ-інфекції віком від 20 до 56 років, яких поділили на дві групи: першу групу склали 38 пацієнтів із характерними для відповідної клінічної стадії захворюваннями, окрім неврологічних, другу – 39 пацієнтів, які мали ВІЛ-асоційовані неврологічні захворювання. Групу контролю становили 15 здорових донорів відповідної статі та віку. Визначення β2-мікроглобуліну проводилось за методом ІФА зі стандартними тестсистемами (вир. США ). Статистичну обробку результатів проводили за допомогою ліцензійного програмного продукту STAT IST ICA v.6.1®.

Результати досліджень та їх обговорення. Встановлено значну відмінність між маркерами імунного статусу та показниками гемограми. Серед тих, хто мав неврологічні захворювання (друга група), визначалась лейкопенія на рівні (3,88±0,27) Г/л проти (5,07±0,27) Г/л (р<0,01), середня кількість тромбоцитів була нижче в 1,2 раза (р<0,05), а показник ШОЕ – більшим у 2,7 раза (р<0,001), ніж у пацієнтів 4 клінічної стадії ВІЛ без неврологічних захворювань (перша група). Відносна та абсолютна кількість Т-лімфоцитів хелперів (ТЛ) у пацієнтів другої групи була у 1,9 і 3 раза меншою за відповідні показники у хворих першої групи (р<0,001). Суттєві відмінності мала загальна кількість лімфоцитів (р<0,001) і Т-лімфоцитів (р<0,01). Середній показник вірусного навантаження (ВН) РНК ВІЛ у хворих другої групи (Log10 ВН – 5,02 коп/мл) перевищував показник першої групи більше, ніж на порядок – 3,90 коп/мл (р<0,01). Дослідження маркера імунної активації β2-МГ виявило стійку тенденцію до збільшення рівня цього білка у пацієнтів із ВІЛ-інфекцією при наявності неврологічних захворювань (р<0,05 порівняно з групою пацієнтів без неврологічних захворювань). За результатами кореляційного аналізу, в пацієнтів із 4 клінічною стадією ВІЛ-інфекції, незалежно від наявності неврологічних захворювань, виявлено достовірні зв’язки між рівнем β2-МГ та ВН і імунологічними та гематологічними показниками. Так, рівень цього білка прямо корелював з ШОЕ (rs=0,42; р<0,001) та показником ВН РНК ВІЛ (rs=0,23; р<0,05). Зростання рівня β2-МГ було пов’язане зі зниженням абсолютної кількості ТЛ (rs=-0,40; р<0,001) і ТЛХ (rs=-0,39; р<0,001), загального числа лімфоцитів (rs=-0,43; р<0,001) і відносної кількості ТЛХ у сироватці крові (rs=-0,36; р<0,01). Більш виразними були кореляції у пацієнтів із ВІЛ-асоційованими неврологічними захворюваннями.

Висновки. Пацієнти з ВІЛ-асоційованими неврологічними захворюваннями, мають суттєві відмінності всіх основних показників гематологічного та імунологічного профілю порівняно з групою пацієнтів без захворювань нервової системи. Тенденція до збільшення рівня сироваткового β2-МГ при наявності неврологічних захворювань паралельно зі значними змінами імунологічних та гематологічних показників може бути використана для прогностичної моделі розвитку ВІЛ-асоційованих неврологічних захворювань.