СИНДРОМ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ: ФАКТОРИ, ЩО СПРИЯЮТЬ ЙОГО ВИНИКНЕННЮ І ПОПЕРЕДЖЕННЮ

Автор(и)

  • L. A. Stadniuk Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, м. Київ
  • O. V. Davydovych Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, м. Київ
  • V. J. Prichodko Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, м. Київ
  • M. V. Oliynyk Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, м. Київ
  • M. I. Shyrjaeva Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, м. Київ

DOI:

https://doi.org/10.11603/2415-8798.2017.1.7339

Ключові слова:

синдром емоційного вигорання, фактори виникнення та попередження розвитку.

Анотація

Синдром емоційного вигорання (СЕВ) можна розглядати як вид психосоматичної деформації осіб, які змушені під час виконання своїх обов’язків тісно спілкуватися з людьми. Виникнення вказаного симптомокомплексу може бути зумовлено не тільки інтенсивністю спілкування при професійній діяльності, але й тривалими напруженими стосунками у сім’ї і громаді при наявності тяжкохворих, несприятливих матеріальних і побутових умов тощо.

Мета дослідження – узагальнення факторів, що сприяють виникненню синдрому емоційного вигорання.

Матеріали і методи. Обстежено групи емоційнолабільних осіб із підвищеною чутливістю, з напруженою психоемоційною діяльністю у професійній сфері.

Результати досліджень та їх обговорення. До  факторів виникнення СЕВ належать: особистісні та організаційні чинники. Cхильність до розвитку СЕВ значною мірою визначають індивідуальними особливостями поведінки. Розвиток СЕВ пов’язаний із наявністю напруженої психоемоційної діяльності, дестабілізуючою організацією діяльності, наявністю психологічно тяжкого контингенту. У чоловіків більш високі бали з деперсоналізації, а жінки більшою мірою схильні до емоційного виснаження. Лікарі мають підвищений ризик розвитку СЕВ. Існують певні групи лікарів, які схильні до додаткових стресогенних впливів, зокрема лікарі-жінки; медики, які практикують у віддалених і малодоступних районах. Одне з перших місць щодо ризику виникнення СЕВ займає професія медсестри. У медсестер СЕВ виникає швидше, ніж у лікарів. Ризик емоційного вигорання менший у людей із такими особливостями: хороше здоров’я, свідома, цілеспрямована турбота про свій фізичний стан, досвід успішного подолання професійного стресу і здатність конструктивно змінюватися у напружених умовах; здатність формувати і підтримувати оптимістичні установки стосовно себе, а також інших людей і життя в цілому. Вивчення засобів профілактики СЕВ, що включають: постійний розвиток,  правило не  жити за інших людей, а сконцентруватися на своєму житті, фізичне навантаження, хороші стосунки з сім’єю, друзями, сусідами, колегами і тощо, уміння  відмовляти, мистецтво раціоналізації,   психологічне відсторонення,   повноцінний сон.

Висновки. СЕВ – це глобальне явище, що суттєво обмежує фізичні й психічні ресурси людини. Наявні засоби профілактики сприяють значному зниженню ризику виникнення таких небезпечних розладів.

Біографії авторів

L. A. Stadniuk, Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, м. Київ

професор, завідувач кафедри терапії і геріатрії

O. V. Davydovych, Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, м. Київ

заслужений працівник вищої освіти України, доцент кафедри терапії і геріатрії

V. J. Prichodko, Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, м. Київ

професор кафедри терапії і геріатрії

M. V. Oliynyk, Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, м. Київ

доцент кафедри терапії і геріатрії

M. I. Shyrjaeva, Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, м. Київ

доцент кафедри терапії і геріатрії

Посилання

Maslach K. (2001). Professionalnoe vigoranie: kak lyudi spravlautsya [Professional burnout: how people cope]. Piter: SPb [in Russian].

Sidorov P.I. Sindrom emotsyinogo vygorania [The syndrome of emotional burnout]. //www.eurolab.ua. Retrieved from //www.eurolab.ua/encyclopedia/565/46561/ [in Russian].

Enzmann, D., Berief, P., & Engelkamp, C. (1992). Burnout and coping will burnout. Development and evaluation of a burnout workshop. Berlin: Technische Univercitat Berlin, Institut fur Psychologie.

Maslach, C. (1982). Burnout: A social psychological analysis. In C. Maslach, J.W. Jones (Eds.), In The Burnout syndrome. (Pp.30-53). Park Ridge, IL: London House.

Schaufell, W.B. Measurement of burnout: A review. In W.B. Schaufell, C. Maslach, T. Marek (Eds.), Professional Burnout: Recent Development in Theory and Reserch. (Pp. 199-215). Washington, DC: Taylor&Francis.

##submission.downloads##

##submission.additionalFiles##

Опубліковано

2017-04-27

Як цитувати

Stadniuk, L. A., Davydovych, O. V., Prichodko, V. J., Oliynyk, M. V., & Shyrjaeva, M. I. (2017). СИНДРОМ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ: ФАКТОРИ, ЩО СПРИЯЮТЬ ЙОГО ВИНИКНЕННЮ І ПОПЕРЕДЖЕННЮ. Вісник наукових досліджень, (1). https://doi.org/10.11603/2415-8798.2017.1.7339

Номер

№ 1 (2017)

Розділ

ОБМІН ДОСВІДОМ

Ліцензія

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

  1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі. Результат пошуку зображень за запитом "CC-BY logo"            
  2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
  3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).